Я гілкана чайник, тряпчана лялька на вигляд.Безглуздий грудочку турботи, любові і тепла.Але десь в душі дзвіночок надії дзвенить:а раптом я тобі кимось великим бути в житті змогла б?Я грілка на чайник, дівчисько, матрьошка.Веснянки і чубчик. Трохи пуху і вати в мені.Але мною цвіте від привітності кухня і стіл,і відблиск усмішки зайченям біжить по стіні.Я з чайника баба, проста, як сотні навколо, -але знаєш, ми в чомусь завжди несхожі на всіх.Я, може, твій таємний, надійний і відданий друг.У хвилини смутку почуй мій заливистий сміх.Я жити допомагаю - фігуркою тряпичной стоюна сторожі затишку, адже я берегиня родини.Тепло і надію я в домі наполегливо зберігаю, І ласково в душу всім світять оченята мої.і ласкаво в душу всім світять оченята мо
І ласково в душу всім світять оченята мої.і ласкаво в душу всім світять оченята мо