Свята Церква вчить: під образом і подобою Божою треба розуміти дані Богом людині сили душі й розум, волю, почуття; а під подобою Божою треба розуміти здатність людини спрямовувати сили своєї душі до уподібнення Богу, – удосконалюватися в прагненні істини і добра. Детальніше це можна пояснити так: Образ Божий – у властивостях і силах душі. Бог є Дух невидимий, який усе в світі пронизує, все оживляє, і в той же час Він є Істотою, незалежною від світу; душа людини, присутня в тілі, вона оживляє тіло; хоч і має відповідну залежність від тіла, однак продовжує існувати і після смерті тіла. Бог вічний; душа людини безсмертна.Бог премудрий і Всевідець; душа людини має силу пізнавати теперішнє, пам`ятати минуле і навіть інколи передбачати майбутнє. Бог преблагий (тобто предобрий, премилостивий) – і душа людини здатна любити інших і жертвувати собою. Бог всемогутній, Творець усього сущого; душа людини має силу і здатність мислити, творити, створювати, будувати тощо. Але, звичайно, існує незмірна відмінність між силами Бога і силами душі людської. Сили Божі безмежні, а сили душі людської досить обмежені. Бог є Істота абсолютно вільна; і душа людини має свободу волі. Тому людина може бажати, але може і не бажати бути подобою Божою, бо це залежить від вільного бажання самої людини, від її волі.Подоба Божа залежить від спрямованості душевних сил. Вона вимагає духовної праці людини над собою. Якщо людина прагне істини, добра, правди Божої, то вона стає подобою Божою. Якщо ж людина любить саму себе, обманює, ворогує, чинить зло, турбується лише про земні блага, думає тільки про тіло своє і не турбується про душу свою, то така людина перестає бути подобою Божою (тобто бути схожою на Бога – Отця свого Небесного), а стає схожою у своїм житті на тварин і може остаточно уподібнитися злому духові – дияволові.
