Багато пісень і віршів складено про людське серце. Кожен знає, що воно може любити, ненавидіти, хвилюватися, страждати, співчувати. Ще серце здатне вміщувати і любов, і ненависть одночасно.
Відповідь на питання, для чого людині серце, мені здається, можна дістати, прочитавши повість А. Дімарова «Українська вендета».
Автор відтворює довоєнні роки і початок Великої Вітчизняної війни. Його героїня Уляна була красуня на все село Рогожівку та ще й смілива і відважна. До безтями був у неї закоханий Ілько, який за характером не поступався їй. Однак дівчина всім серцем покохала іншого хлопця, тихого Миколу, й одружилася з ним. Здавалося б, зрозуміло, що серце людині дано для любові, добра, радості. Та невдовзі чоловік помер, і залишилася вона з сином, якого теж звали Миколою. Всю свою безмежну любов вона віддавала йому. Однак у серці жінки оселилася туга за чоловіком.
Коли почалася війна, Миколі виповнилося тільки сімнадцять років. І вродливий він був, і добрий, і найкраща дівчина його кохала. Але жорстокі поліцаї вбили юнака. Це люди з кам'яним серцем, зовсім безсердечні, нелюди.
Страшне горе пережила мати. І тоді разом із любов'ю до сина в її серці з'явилася ненависть до поліцаїв. Вирішила Уляна помститися вбивцям. Вона спалила свою хату й оселилася у безлюдному місці, на болоті. Вірний і надійний Ілько як міг допомагав їй. Стільки любові було в його серці, що він навіть не в своєї домівки заради ння коханої жінки. Щоб сповістити Уляну про небезпеку, Ілько підпалив власну хату. А мужня жінка тим часом вистежувала поліцаїв, щоб помститися за сина. Зуміла все-таки неймовірним зусиллям поодинці притягти їх на кладовище, де біля могили свого сина вчинила над кожним справедливу розправу.
Коли Уляна помстилася всім убивцям, життя втратило для неї сенс. Німці влаштували на неї облаву. Уляна вже не шукала порятунку. Вона стріляла до останнього патрона, поки не загинула.
Ось такі жорстокі випробування випали на долю мужньої жінки. її серце реагувало на них саме так. Бо на те воно й дане людині, щоб любити, робити добро і боротися зі злом .
Відповідь на питання, для чого людині серце, мені здається, можна дістати, прочитавши повість А. Дімарова «Українська вендета».
Автор відтворює довоєнні роки і початок Великої Вітчизняної війни. Його героїня Уляна була красуня на все село Рогожівку та ще й смілива і відважна. До безтями був у неї закоханий Ілько, який за характером не поступався їй. Однак дівчина всім серцем покохала іншого хлопця, тихого Миколу, й одружилася з ним. Здавалося б, зрозуміло, що серце людині дано для любові, добра, радості. Та невдовзі чоловік помер, і залишилася вона з сином, якого теж звали Миколою. Всю свою безмежну любов вона віддавала йому. Однак у серці жінки оселилася туга за чоловіком.
Коли почалася війна, Миколі виповнилося тільки сімнадцять років. І вродливий він був, і добрий, і найкраща дівчина його кохала. Але жорстокі поліцаї вбили юнака. Це люди з кам'яним серцем, зовсім безсердечні, нелюди.
Страшне горе пережила мати. І тоді разом із любов'ю до сина в її серці з'явилася ненависть до поліцаїв. Вирішила Уляна помститися вбивцям. Вона спалила свою хату й оселилася у безлюдному місці, на болоті. Вірний і надійний Ілько як міг допомагав їй. Стільки любові було в його серці, що він навіть не в своєї домівки заради ння коханої жінки. Щоб сповістити Уляну про небезпеку, Ілько підпалив власну хату. А мужня жінка тим часом вистежувала поліцаїв, щоб помститися за сина. Зуміла все-таки неймовірним зусиллям поодинці притягти їх на кладовище, де біля могили свого сина вчинила над кожним справедливу розправу.
Коли Уляна помстилася всім убивцям, життя втратило для неї сенс. Німці влаштували на неї облаву. Уляна вже не шукала порятунку. Вона стріляла до останнього патрона, поки не загинула.
Ось такі жорстокі випробування випали на долю мужньої жінки. її серце реагувало на них саме так. Бо на те воно й дане людині, щоб любити, робити добро і боротися зі злом .