Людина – це закрита книга, навіть для себе самої. Тому ми постійно повинні розкривати свій внутрішній світ. І навіть пізнаючи його все життя, розумієш, наскільки він безмежний. Такий же безмежний, як і всесвіт, що нас оточує. Людина все життя вчиться. Чим більшу зацікавленість життям ми виявляємо, тим більшого можемо досягти. Як тільки людина починає вважати, що вона все знає і вчитися їй нічому, починається її інтелектуальне і моральне падіння. Така людина стає нездатною до критичної оцінки своїх дій та суджень, тому що вважає себе вищим експертом у всіх справах. Колись давньогрецький філософ Сократ сказав: «Я знаю те, що нічого не знаю», показавши цим безмежність людського самопізнання і самовдосконалення. Скільки б ми не дізнавалися нового, завжди треба розуміти, що процес пізнання безмежний. Поки людина вчиться, вона здатна до саморозвитку. Як тільки вона зупиняється, припиняється й її розвиток. Тому бути розвиненою людиною означає постійно прагнути чомусь навчитися, щось зрозуміти, більш повно розкрити свої творчі інтелектуальні та фізичні можливості. Прагнення людини до постійного самовдосконалення є генетичною особливістю людства як виду. Життєдіяльність всіх тварин запрограмована. Вона містить в собі заздалегідь визначену норму поведінки. Тільки людині властива свобода волі, тобто здатність вибирати ту чи іншу форму поведінки. Ця особливість означає, що людина постійно знаходиться в процесі безперервного самостановлення. Людина намагається завжди піднятися над самою собою. Розвинена людина – це людина, що цікавиться життям, яке її оточує, здатна до самопізнання та саморозвитку, критично та відповідально ставиться до своїх слів та вчинків. Розвинена людина надає перевагу духовному життю, свідомо прагне удосконалення свого «Я».
