Закрийте двері перед усіма помилками, і істина не зможе увійти.
Рабіндранат Тагор
Кожного дня, втомлений життям, Іван писав чергове домашнє завдання. Повторно розв’язував завдання з фізики і не міг осягнути думки викладача, чому його роботи такі незграбні. «Та чому усе завжди не так? Я ж ніби свої помилки виправив, переписав з зошита Олега, але не вірно. Коли цей чоловік зрозуміє, що я знаю фізику і вмію працювати з задачами?!» - думав учень. Він знову відкривав підручник,сумно вдивлявся у формули і мріяв, аби всі проблеми вирішувались самі собою.
Помилка… Зазвичай,ми робимо те, чого хочеться, не усвідомлюючи наслідків скоєного. У результаті ми розчаровані та пригнічені, у якомусь сенсі ненавидимо себе, але не обдумуємо за що. Байдуже де її допущено, але вона повинна бути зрозуміла та виправлена. Будь то не так вирішена контрольна, не вірна відповідь на уроці, погана звичка, що створила невелику сварку з другом, образа на батьків і все в цьому дусі, що точно повинно бути взірцем, що так робити не можна.
Та як би ми не хотіли, помилок не уникнути. Не позбутись тих низьких балів у щоденнику, поганого відношення у колективі, непорозуміння, якщо нічого не робити. От мій товариш Ваня все ж підійшов до Віктора Петровича та вияснив у чому причина поставленої шістки. Звісно, не приємно, коли говорять, що надто розсіяна, мрійлива, не дуже старанна людина, але краще хай говорять, аніж мовчать. Товариш повернувся додому і продовжив вчитись, звернув увагу на сказане вчителем і в нього усе вийшло. Як виявилось, він всього лиш користувався інформацією з конспекту однокласника, де потрібні формули були абсолютно не вірними.
Друзі, не бійтеся помилок. Без них не було б істини. Достатньо просто зуміти перебороти страх та виправити можливе: перепросити у мами, переробити вправу, порозумітись з коханою людиною. Ми вчимось на помилках, здобуваємо досвід та поглиблюємось у важку науку життя.
Люди вчаться на своїх помилках і помилках чужих
Закрийте двері перед усіма помилками, і істина не зможе увійти.
Рабіндранат Тагор
Кожного дня, втомлений життям, Іван писав чергове домашнє завдання. Повторно розв’язував завдання з фізики і не міг осягнути думки викладача, чому його роботи такі незграбні. «Та чому усе завжди не так? Я ж ніби свої помилки виправив, переписав з зошита Олега, але не вірно. Коли цей чоловік зрозуміє, що я знаю фізику і вмію працювати з задачами?!» - думав учень. Він знову відкривав підручник,сумно вдивлявся у формули і мріяв, аби всі проблеми вирішувались самі собою.
Помилка… Зазвичай,ми робимо те, чого хочеться, не усвідомлюючи наслідків скоєного. У результаті ми розчаровані та пригнічені, у якомусь сенсі ненавидимо себе, але не обдумуємо за що. Байдуже де її допущено, але вона повинна бути зрозуміла та виправлена. Будь то не так вирішена контрольна, не вірна відповідь на уроці, погана звичка, що створила невелику сварку з другом, образа на батьків і все в цьому дусі, що точно повинно бути взірцем, що так робити не можна.
Та як би ми не хотіли, помилок не уникнути. Не позбутись тих низьких балів у щоденнику, поганого відношення у колективі, непорозуміння, якщо нічого не робити. От мій товариш Ваня все ж підійшов до Віктора Петровича та вияснив у чому причина поставленої шістки. Звісно, не приємно, коли говорять, що надто розсіяна, мрійлива, не дуже старанна людина, але краще хай говорять, аніж мовчать. Товариш повернувся додому і продовжив вчитись, звернув увагу на сказане вчителем і в нього усе вийшло. Як виявилось, він всього лиш користувався інформацією з конспекту однокласника, де потрібні формули були абсолютно не вірними.
Друзі, не бійтеся помилок. Без них не було б істини. Достатньо просто зуміти перебороти страх та виправити можливе: перепросити у мами, переробити вправу, порозумітись з коханою людиною. Ми вчимось на помилках, здобуваємо досвід та поглиблюємось у важку науку життя.