Сіроманець прибіг до Сашкового села. Він побіг до хати Побігайла, не вийшов ніхто, лише його собака скавуліла на прив*язі. Найдовше Сіроманець стояв біля хати Чепіжного, але ніхто не вийшов, всі косили у полі горох. Він ліг спиною на дорогу і на його лапи почав капати дощ, потім сніг. Сашко обіймав Сіроманця і сказав : 'Ну, що Сіроманчику, ти думав уже кінець? Ну, кажи думав?'
