Веди, Біблія, Коран- це священні книги людства. Уявити історію людства, його культуру неможливо без визначних пам’яток минулого — священних книг народів світу. Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії. Саме тому до текстів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури. Найяскравішою пам’яткою літератури є Біблія. У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь людей різних народів це слово стало символом віри. Віруючі сприймають Біблію як суцільний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, на різних мовах. Коран — це збірка проповідей Мухаммеда, які звернуті до язичників, що ще не прийняли ісламу, повчальних оповідок, молитов тощо. Проповіді Мухаммеда розташовані в Корані без певної тематичної системи. Сури Корану складаються з нерівної кількості змістових відрізків (айат, у перекладі — «знамення» або «чудо»), їх подано в Корані не за змістом чи хронологією, а за принципом зменшення розміру. Від сури до сури наполегливо проголошується думка про всемогутність і справедливість єдиного бога — Аллаха. Священні книги народів світу відігравали і відіграють важливу роль у духовному житті людства. У цих книгах відтворюється узагальнений життєвий і духовний досвід багатьох поколінь різних народів, етичні норми, що їх прагнули залишити нащадкам. Ідеї, сюжети, образи священних книг надихали і надихають митців на створення нових творів.
