У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш будинок — палац. Я — принц. Бузя — принцеса … це наше небо, наш вітерець, наші пташки — все наше, наше, наше! ». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламіт в біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася з жорстокістю світу: батько її потонув, а мати покинула її. Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.
Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.