Мені дуже подобається поезія "Арфами, арфами...". Це рідкісна за мелодійністю поезія, за красою внутрішніх віддзвонів, за ніжним поєднанням почуттів. Цей вірш, здається, увібрав у себе всю красу українського фольклору, веснянок, гаївок: Любая, милая, — Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай Там за нивами... Вірш "Арфами, арфами..." побудований на оптимістичних акордах. Поет відчуває себе в обіймах Всесвіту, а його ліричний герой прагне пізнати себе, знайти своє місце в житті, свій органічний зв'язок з природою. Персоніфікація весни як дівчини, закосиченої квітами, з краплями роси, співом жайворонка, дзвоном струмочків доповнюється протилежно новою — темою тогочасного громадського життя: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде... Перламутровий... У поезії переданий настрій оптимістичного сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого. Ліричний герой, звертаючись до коханої, просить відкрити своє серце весні.
Любая, милая, —
Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай
Там за нивами...
Вірш "Арфами, арфами..." побудований на оптимістичних акордах. Поет відчуває себе в обіймах Всесвіту, а його ліричний герой прагне пізнати себе, знайти своє місце в житті, свій органічний зв'язок з природою. Персоніфікація весни як дівчини, закосиченої квітами, з краплями роси, співом жайворонка, дзвоном струмочків доповнюється протилежно новою — темою тогочасного громадського життя:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде...
Перламутровий...
У поезії переданий настрій оптимістичного сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого. Ліричний герой, звертаючись до коханої, просить відкрити своє серце весні.