Антігона виводить сліпого Едіпа з Фів. Картина Жалабера. XIX ст. «Цар Едіп» (або «Едіп-тиран», грец. Oἰδίπoυς τύραννoς) — одна з семи трагедій афінського поета і драматурга Софокла, в якій розповідається про трагічну долю тирана (володаря) Фів Едіпа, сина Лая й Іокасти, який у спробі уникнути похмурого пророцтва здійснив його, ненавмисно вбивши свого батька і одружившись на матері, а свої дні закінчив сліпим жебраком і вигнанцем. Написана близько 429 року до н.е. Трагедія «Едіп у Колоні» оповідає про життя Едіпа у вигнанні.
