Бігла лисиця з полювання і була дуже голодна, бо нічого не впіймала. У животі бурчить від голоду і щелепи зводить. Тут бачить білка на дереві смачно горіхами обідає. Така її заздрість взяла, що надумала вона білку з'їсти. Та й каже: - Привіт любонько! Як здоров'ячко? - Будь і ти здорова, лиско. - Ох і давно ми не бачилися. Давай хоч обнімемося. Білка вискочила на гілку повище, та й каже: - Не можу, бо ще не вмивалася після обіду, боюся тебе забруднити. - А знаєш, - каже лисиця, - я тепер теж горішки полюбляю, та ще овочі різні. Оце зранку капусточки наїлася, травички напаслася. Ох і сита! - Ой, а я оце хотіла тобі сказати, що біля старого дуба лежить перепіл з перебитим крилом. Лисиця як ошпарена з місця зірвалася. - Та куди ж ти, лиско? А її вже й не видно. - Біжи побігай! Нас не обдуриш. Та й поскакала в своїх справах.
