Шапці українці надавали особливого значення. Без неї не годилося виходити на вулицю. У хаті шапку відразу потрібно було зняти. Загубити шапку – то була погана прикмета. Надзвичайно поширеним в Україні був бриль. Це – солом’яний капелюх, який носили влітку чоловіки різного віку. Бриль був практичним, захищав од сонця й дощу. Цей головний убір був неодмінною приналежністю літнього вбрання українського хлібороба. У запорожців шапка була їхньою гордістю. Кожен курінь на Січі мав головний убір певної форми. Шили шапки курінні майстри. Козаки навіть у найбільшу спеку не розлучалися із хутряними шапками. Козацька шапка була висока й гостра, мала видовжену верхню частину. Часом її прикрашали срібною китицею. Відлоги шапки господар часто використовував як кишені. Саме там запорожець зберігав кресало, тютюн та люльку. Втратити шапку було для козака ганьбою, навіть якщо це трапилося на полі бою. Шапка була символом честі.
