20 ! аналіз вірша "сапфо", барвношатна владарко, афродіто, дочко зевса, підступів тайних повна, я молю тебе, не смути мені ти серця, богине, але знов прилинь, як колись бувало: здалеку мої ти благання чула, батьківський чертог кидала й до мене на колісниці золотій летіла ти. міцнокрила горобина зграя, її несучи, над землею темною, наче вихор, мчала в ефірі. так мені являлася ти, блаженна, з усміхом ясним на лиці безсмертнім: «що тебе засмучує, що тривожить, чом мене кличеш? [146] і чого бажаєш бентежним серцем, і кого схилити пейто повинна у ярмо любовне тобі? зневажив хто тебе, сапфо? хто тікає - скрізь піде за тобою, хто дарів не взяв - сам дари вестиме, хто не любить нині, полюбить скоро, хоч ти й не » o, прилинь ізнов, од нової туги серце урятуй, сповни, що бажаю, поспіши мені, вірна помічнице, на .
Вірш присвячений богині кохання афродіті.