Мій улюблений герой роману – батько Айвенго, Седрик Сакс. Він був багатою людиною похилого віку років шістдесяти, належав до представників Саксонської знаті, чим душе пишався. Мріяв про відновлення в правах саксів, і був затятим супротивником норманської влади. За зовнішністю Седрик був середнього зросту, але мав міцну статуру, широкі плечі, накачані м’язи та довгі руки. Його тіло було загартоване участю у війнах та на полюваннях, які він полюбляв. Його русяві, ледь сиві довгі волосся були розділені порівну на дві сторони і падали на плечі. Він мав широке обличчя правильної форми, білі зуби, великі блакитні очі, які то сяяли добродушністю, то блищали гордістю, то змінювалися раптовим гнівом. Основні риси його характеру: сміливість, щирість, чесність, патріотизм до своєї країни та любов до свого народу. Він був милосердним чоловіком. Про це можна судити з того, що він допоміг незнайомому єврею і приютив його в своєму замку. Присутні гості були здивовані таким поступком, адже єврей мав неприємний запах і був бридкої зовнішності. До того ж, нагадаю, що в той час до євреїв в Англії було негативне ставлення, їх всіляко пригноблювали і відносились до них як до людей другого сорту. Разом з тим Він був запальним, нетерпеливим, хоча і завжди прямим. Його дії були швидкі і рішучі, так як все своє життя він захищав права родини від чужих зазіхань. Нормани постійно Седрика з ріднею намагались принизити, навіть захоплювали в полон, звідки він за до слуги успішно втік. Зрештою, король Ричард таки зумів зачарувати шляхетного сакса, в Седрика пропала відраза до норманської крові і він дозволив своєму сину Айвенго взяти шлюб з леді Ровени.
