У підсумку людин відчув себе в центрі вселеної (свого роду на початку системи координат). Він пізнав світобудову й зрозумів, що увесь світ — для нього, що мир — це Будинок для людини (вірш «Пророк», до речі, є кульмінацією теми Будинку в поезії Пушкіна). Ціль пророка, таким чином, — донести до людей думка, що увесь світ — для людини. Ця таємниця буде палити серця, тому що вона ставить за обов’язок людині відповідати своєму призначенню. Це — «вся істина».
волі
У своєму вірші «Поет» Пушкін висловлює й підтверджує думка про утилітарність мистецтва, про чисте, вище призначення поета. Поет же показаний служителі духовності, що прагне до досконалості у всім. «Ціль мистецтва -
Ідеал, а не мораль», - саме до теми місії поета ставиться дане висловлення А. С.Пушкіна. На мій погляд, у вірші «Поет» Пушкін прагне показати два «я» поета, два «я» самого себе. Однак і тої ж людини Пушкін показує у двох різних ситуаціях, у двох же іпостасях з'являється перед нами поет. Спочатку «меж дітей незначних миру [...] всіх ничтожней він», потім творець перетворюється в « орла, щопробудився,». Однак розрив між життєвим поводженням поета й змістом його творчості Пушкін зовсім не виправдується. Велич у поезії не припускає малодушності в повсякденному житті. Пушкіна лише констатує, що такий розрив імовірний і не можна судити поета тільки по його життєвих учинках. У фіналі вірша Пушкін зображує «широкошумние діброви», «берега пустельних хвиль». Поет шукає самітності, гармонію він знаходить лише в об'єднанні із природою. Таким чином, у своєму вірші «Поет» Пушкін торкається теми єднання й нерозривного зв'язку людини й природи
волі
У своєму вірші «Поет» Пушкін висловлює й підтверджує думка про утилітарність мистецтва, про чисте, вище призначення поета. Поет же показаний служителі духовності, що прагне до досконалості у всім. «Ціль мистецтва -
Ідеал, а не мораль», - саме до теми місії поета ставиться дане висловлення А. С.Пушкіна. На мій погляд, у вірші «Поет» Пушкін прагне показати два «я» поета, два «я» самого себе. Однак і тої ж людини Пушкін показує у двох різних ситуаціях, у двох же іпостасях з'являється перед нами поет. Спочатку «меж дітей незначних миру [...] всіх ничтожней він», потім творець перетворюється в « орла, щопробудився,». Однак розрив між життєвим поводженням поета й змістом його творчості Пушкін зовсім не виправдується. Велич у поезії не припускає малодушності в повсякденному житті. Пушкіна лише констатує, що такий розрив імовірний і не можна судити поета тільки по його життєвих учинках. У фіналі вірша Пушкін зображує «широкошумние діброви», «берега пустельних хвиль». Поет шукає самітності, гармонію він знаходить лише в об'єднанні із природою. Таким чином, у своєму вірші «Поет» Пушкін торкається теми єднання й нерозривного зв'язку людини й природи