провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів).
віршовий розмір: хорей.
біблійну легенду про народження христа б.-і. антонич розкрив по-своєму. син божий має людську подобу, то чому б йому не народитися «в лемківськім містечку дуклі»? а замість пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок «місяць круглий», котрий буде у матері марії, як золотий горіх. і це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до сина божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.
літературознавці про твір. б.-і. антонич не вдавався до «оязичнення християнства» чи — навпаки. він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. як-от у вірші «різдво», де християнське таїнство народження спасителя тонко помережане язичницькими мотивами. саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. і навіть волфи уподібнюються до лемків: «прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий». образ місяця, що проймає увесь твір, — теж праукраїнський, язичницький символ різдва, народження нового світу. отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтимним переживання віри.
літературний рід: лірика.
жанр: ліричний вірш.
вид лірики: філософська.
провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів).
віршовий розмір: хорей.
біблійну легенду про народження христа б.-і. антонич розкрив по-своєму. син божий має людську подобу, то чому б йому не народитися «в лемківськім містечку дуклі»? а замість пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок «місяць круглий», котрий буде у матері марії, як золотий горіх. і це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до сина божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.
літературознавці про твір. б.-і. антонич не вдавався до «оязичнення християнства» чи — навпаки. він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. як-от у вірші «різдво», де християнське таїнство народження спасителя тонко помережане язичницькими мотивами. саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. і навіть волфи уподібнюються до лемків: «прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий». образ місяця, що проймає увесь твір, — теж праукраїнський, язичницький символ різдва, народження нового світу. отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтимним переживання віри.