філософське значення назви Злочин і Кара розкриваеться в тексті, тобто за кожній злочин неодмінно буде кара, душевна чи фізична, але в тексті кара приходить у вигляді душевних страждать головного героя за скоений злочин
Достоєвський підкреслює влада середовища над людиною. Побутові дрібниці стають у письменника цілою системою характеристик. Варто тільки згадати, в яких умовах доводиться жити «маленьких людей», і стає зрозуміло, чому вони такі забиті й принижені. Раскольников живе в кімнатці з п’ятьма кутами, схожою на труну. Житло Соні - самотня кімната з дивним гострим кутом. Брудні і жахливі трактири, в яких під крики п’яних можна почути страшні визнання знедолених людей. Крім того, Достоєвський не просто зображує лиха «маленької людини», а й розкриває суперечливість його внутрішнього світу. Достоєвський був першим, хто викликав таку жалість до «принижених і ображених» і хто безжально показав з’єднання в цих людях добра і зла. Дуже характерний в цьому відношенні образ Мармеладова. З одного боку, не можна не відчувати співчуття до цього бідному і змученого людині, задушеному нуждою. Але Достоєвський не обмежується солодким співчуттям до «маленької людини». Сам Мармеладов зізнається, що його пияцтво остаточно згубило його сім’ю, що старша дочка змушена, була піти на панель і що сім’я годується, а він п’є саме на ці «брудні» гроші.
філософське значення назви Злочин і Кара розкриваеться в тексті, тобто за кожній злочин неодмінно буде кара, душевна чи фізична, але в тексті кара приходить у вигляді душевних страждать головного героя за скоений злочин
Достоєвський підкреслює влада середовища над людиною. Побутові дрібниці стають у письменника цілою системою характеристик. Варто тільки згадати, в яких умовах доводиться жити «маленьких людей», і стає зрозуміло, чому вони такі забиті й принижені. Раскольников живе в кімнатці з п’ятьма кутами, схожою на труну. Житло Соні - самотня кімната з дивним гострим кутом. Брудні і жахливі трактири, в яких під крики п’яних можна почути страшні визнання знедолених людей. Крім того, Достоєвський не просто зображує лиха «маленької людини», а й розкриває суперечливість його внутрішнього світу. Достоєвський був першим, хто викликав таку жалість до «принижених і ображених» і хто безжально показав з’єднання в цих людях добра і зла. Дуже характерний в цьому відношенні образ Мармеладова. З одного боку, не можна не відчувати співчуття до цього бідному і змученого людині, задушеному нуждою. Але Достоєвський не обмежується солодким співчуттям до «маленької людини». Сам Мармеладов зізнається, що його пияцтво остаточно згубило його сім’ю, що старша дочка змушена, була піти на панель і що сім’я годується, а він п’є саме на ці «брудні» гроші.