Гіперболізація і складна метафоризація — характерні риси стилю раннього Маяковського. Ліричний герой раннього Маяковського почувається надзвичайно незатишно в буржуазно-міщанському середовищі. Він ненавидить і зневажає всіх, хто заважає Людині з великої літери жити по-людськи. Проблема гуманізму — одна із центральних проблем раннього Маяковського.» І водночас, незважаючи ні на що, навіть у період найвищого злету футуристичного епатажу, Маяковський завжди залишався романтиком, самотнім, ніжним, людиною, котра здатна до співчуття і котра розуміє цінність «найменшої піщинки живого». Про справжнього Маяковського свідчать його вірші, у яких він із співчуттям говорить про «братів наших менших» («Добре ставлення до коней», «Що не сторінка, — то слон чи левиця «), прагне до гармонії Всесвіту («Послухайте!»), з любов'ю пише про дітей. Подібний контрастний пафос притаманний і таким прикметним для ранньої лірики поета віршам, як «А ви змогли б?», «Послухайте!», «Лілічко! Замість листа...»:
