Ось і настало літо-літечко. Щоранку сонце лагідно зазирає у віконце , за на прогулянку. Але так не хочеться прокидатися. Перевернувши нову сторінку чарівного сонного епізоду, знову попадаю у володіння Морфея. Та дзвінкий голос півника, який уже чекає, коли його нагодують, спонукає до дії. Кіт з білою плямою на лобі стежить за тим, як на яблуні щебечуть птахи. Вони ніби ведуть бесіду про те, як гарно влітку. Все зеленіє, набирається сили. І горох, і квасоля, і навіть цибуля з часником! Бажано, щоб пішов дощик, напоїв землю та рослини. Ми сподіваємося, що зберемо восени багатий урожай.Ось уже і бабуся прокинулася, щоб пополоти огород, підмести подвір'я. Треба допомагати, а сон додивлюся вночі.
