У казковому лісі жив зайчик. Жив він у своїй норі, поруч з великою яблунею. У зайчика абсолютно не було друзів. Щоночі зайчик плакав і говорив: "був би у мене друг, я б його любив, завжди б сміявся з ним, ми б були щасливі". одного ранку вийшов зайчик за яблучком. сидить у яблуньки і їсть. Раптом поряд нізвідки не візьмись пробігає їжак. Зайчик як зрадів, затанцював, да за співав у всі горло- наконецто хоч хтось поруч з його будиночком пробіг. не довго думаючи зайчик підійшов до їжакові і сказав: "Їжачок, хочеш яблуко? пішли до мене в нірку, я тобі яблучний пиріг спечу". так подружилися їжачок і зайчик. до сих пір вони друзі і будуть друзями завжди.
В тихому лісі жили два товариші - їжачок та зайчик. Вони були малі ще, але вже завжди разом гралися. За літо вони трохи підросли та подорослішали. Та, незабаром, настала холодна та мокра осінь. Їжачок почав збирати на зиму харчі та заносити їху свою хатинку. А зайчик все грався та сміявся з їжачка, що той тільки працює, а гратися немає часу. Та незабаром осінь закінчилася та настала зима. Все навкруги замело снігом і їжі зовсім вже не було де взяти. Та в їжачка було що їсти, бо він подбав про цеще з осені. А бідний зайчик ледь не плаче, так хоче їсти. Побачив їжачок, що зайчик плаче, та стало йому шкода товариша.Їжачок покликав зайчика до себе в хатинку та нагодував його. Зайчиквибачився перед їжачком, що восени сміявся з нього, та сказав щонаступної осені буде також готуватися до зими заздалегіть.
