інність фольклору для кітчу очевидна: фольклор є усталеною системою, яка покликана була пояснити світ непояснимого, кітч живе тими ж проблемами - усталити, зробити світ зрозумлиим для буденної свідомості індивідуума. Й саме ця особливість кітчевого сприйняття дійсності лягла в основу текстів масової літератури, орієнтованої на комерційну прибутковість, заснованої на стеоретипних художніх прийомах та покликаної створювати динимічні сюжети й стандартизованих персонажів. Улюбленим темами кічевих інтепретацій у масліті є любовно-еротичні, історичні, екзотичні, містичні історії. Так, кітчевим експериментом на фольклорному матеріалі, зокрема переказах про відьом, чарівників тощо, є збірка новел «Кобзар- 2000» братів Капранових. Причому кітчева інтепретація тут подвійна - фольклорних текстів та творів Тараса Шевченка. Ці новели, по суті, десакралізація уже відомих читачам сенсів. Широкі семантичні можливості фольклорних мотивів та сюжетів у цьому випадку набувають одновимірності, містично-демонічних аспект висувається на передній план, а сакральний, можна навіть сказати екзистенційний, зникає. Уся багатогранність значень, яку можливо було б добути із Шевченкових текстів та фольклорного матеріалу розвіююється, й у новелах «Сон», «Петрусь», «Розрита могила» тощо проступає на перший план містичний або іронічний підтекст описуваних подій. Власне, багатоплановість змісту, властива фольклорним текстам, у такому випадку зникає.
