Найголовніше бачиш тільки серцем (за твором А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц")
Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері (1990—1944) був пілотом, літав над Південною Америкою, над Кордильєрами, над Сахарою, прокладав нові траси, розбивався, приходив на до товаришам. Він звик дивитися на нашу Землю зверху, з висоти. Можливо, саме це до йому побачити в ній Планету людей і зрозуміти, що кожна людина — це теж окрема планета, зі своїми прикрощами, радощами, самотністю. Щоб перебороти цю самотність, з'єднати людей тонкими нитками взаємної любові, злітають у небо герої повістей "Нічний політ" і "Південний поштовий".
Незадовго до своєї загибелі Сент-Екзюпері написав сумну і глузливу казку для дітей і дорослих "Маленький принц". Юна людина пізнає світ. І при цьому зіштовхується з різними істотами — беззахисною і примхливою Трояндою, пихатим Королем, мужнім Ліхтарником, безвладним П'яницею, що не бачить нічого далі власного носа, Астрономом, заклопотаним аварією Льотчиком, мудрим Лисом, підступною Змією. І ті, хто живе на невеликих астероїдах, і ті, хто живе на Землі, насправді обертаються навколо власних проблем, дорослих і важливих. Внутрішній світ кожного — замкнутий простір, у який нелегко пробитися іншій людині, особливо — дитині. Тільки двоє розуміють, як важко часом доводиться цій "маленькій планеті": Льотчик, він же — автор, що не забув про власне дитинство, і старий самотній Лис, що навчив хлопчика осягати тендітну мудрість людських стосунків.
Спілкування з Лисом приборкує дитячу довірливу квапливість Маленького принца. Він учить хлопчика болісному мистецтву чекання. Треба готувати серце, душу до дружби і любові. Щоб зрозуміти людину, треба навчитися вдивлятися в неї, відокремлювати головне від дрібниць, прощати дрібні недоліки: адже найголовніше завжди буває приховано всередині і відразу його не розглянеш. Розставшись із Трояндою, а потім — з Лисом, Маленький принц розуміє, як боляче розривати щиросердечні зв'язки. Тому, зустрівши Льотчика, він терпляче чекає, коли під маскою зовнішньої заклопотаності з'явиться його справжнє обличчя, коли втомлена доросла людина, що стоїть на краю загибелі, побачить перед собою не просто дивну дитину, але й Людину. І зуміє на деякий час стати дитиною, зрозуміти Маленького принца і полюбити його. І коли хлопчик повертається на свою планету, Льотчик продовжує пам'ятати і бачити його — адже зірку чужої душі можна побачити не в телескоп, а тільки чуйним серцем.
Найголовніше бачиш тільки серцем (за твором А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц")
Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері (1990—1944) був пілотом, літав над Південною Америкою, над Кордильєрами, над Сахарою, прокладав нові траси, розбивався, приходив на до товаришам. Він звик дивитися на нашу Землю зверху, з висоти. Можливо, саме це до йому побачити в ній Планету людей і зрозуміти, що кожна людина — це теж окрема планета, зі своїми прикрощами, радощами, самотністю. Щоб перебороти цю самотність, з'єднати людей тонкими нитками взаємної любові, злітають у небо герої повістей "Нічний політ" і "Південний поштовий".
Незадовго до своєї загибелі Сент-Екзюпері написав сумну і глузливу казку для дітей і дорослих "Маленький принц". Юна людина пізнає світ. І при цьому зіштовхується з різними істотами — беззахисною і примхливою Трояндою, пихатим Королем, мужнім Ліхтарником, безвладним П'яницею, що не бачить нічого далі власного носа, Астрономом, заклопотаним аварією Льотчиком, мудрим Лисом, підступною Змією. І ті, хто живе на невеликих астероїдах, і ті, хто живе на Землі, насправді обертаються навколо власних проблем, дорослих і важливих. Внутрішній світ кожного — замкнутий простір, у який нелегко пробитися іншій людині, особливо — дитині. Тільки двоє розуміють, як важко часом доводиться цій "маленькій планеті": Льотчик, він же — автор, що не забув про власне дитинство, і старий самотній Лис, що навчив хлопчика осягати тендітну мудрість людських стосунків.
Спілкування з Лисом приборкує дитячу довірливу квапливість Маленького принца. Він учить хлопчика болісному мистецтву чекання. Треба готувати серце, душу до дружби і любові. Щоб зрозуміти людину, треба навчитися вдивлятися в неї, відокремлювати головне від дрібниць, прощати дрібні недоліки: адже найголовніше завжди буває приховано всередині і відразу його не розглянеш. Розставшись із Трояндою, а потім — з Лисом, Маленький принц розуміє, як боляче розривати щиросердечні зв'язки. Тому, зустрівши Льотчика, він терпляче чекає, коли під маскою зовнішньої заклопотаності з'явиться його справжнє обличчя, коли втомлена доросла людина, що стоїть на краю загибелі, побачить перед собою не просто дивну дитину, але й Людину. І зуміє на деякий час стати дитиною, зрозуміти Маленького принца і полюбити його. І коли хлопчик повертається на свою планету, Льотчик продовжує пам'ятати і бачити його — адже зірку чужої душі можна побачити не в телескоп, а тільки чуйним серцем.