Ще за життя драматурга п'єси Г. Ібсена визнавалися новаторськими, а їх автора цілком справедливо називали творцем аналітичної драми XIX століття, що відроджувала традиції античної драматургії. Композиція п'єс Ібсена пов'язувалася з будовою трагедії Софокла "Цар Едіп", уся дія якої підкорена розкриттю таємниці — з'ясуванню подій, що відбувалися колись. Поступове наближення до таємниці створює сюжетну напругу, а остаточне розкриття — розв'язку, яка визначає подальшу долю героїв. Така будова дає можливість створити дуже напружений сюжет. Глядач (або читач), якому подається певна життєва ситуація, повинен думати не тільки над тим, що буде далі, але й над тим, що було в минулому, що спричинило цю ситуацію. Така композиція одержала назву аналітичної. Г. Ібсен використовує аналітичну композицію, щоб показати невідповідність між зовнішніми проявами життя і його справжньою сутністю. Він добре знав проблеми, що постають перед людиною в житті, розумів, що зовнішнє благополуччя приховує чимало трагедій. Аналітична композиція, за Ібсеном, означала розкриття внутрішнього трагізму, що приховується за зовнішньо спокійною дійсністю. Так побудована п'єса "Ляльковий дім", в якій розкривається сутність зовнішньо спокійного сімейного життя адвоката Хельмера, насправді ж побудованого на обмані й егоїзмі. Аналітична композиція визначається і тим, яку роль у долі героїв відіграють події, іцо відбулися задовго до початку дії. У п'єсі "Ляльковий дім" ці сюжетні таємниці стають рушійними силами у розгортанні дії, в розвитку характерів героїв.
Композиція п'єс Ібсена пов'язувалася з будовою трагедії Софокла "Цар Едіп", уся дія якої підкорена розкриттю таємниці — з'ясуванню подій, що відбувалися колись. Поступове наближення до таємниці створює сюжетну напругу, а остаточне розкриття — розв'язку, яка визначає подальшу долю героїв. Така будова дає можливість створити дуже напружений сюжет. Глядач (або читач), якому подається певна життєва ситуація, повинен думати не тільки над тим, що буде далі, але й над тим, що було в минулому, що спричинило цю ситуацію. Така композиція одержала назву аналітичної.
Г. Ібсен використовує аналітичну композицію, щоб показати невідповідність між зовнішніми проявами життя і його справжньою сутністю.
Він добре знав проблеми, що постають перед людиною в житті, розумів, що зовнішнє благополуччя приховує чимало трагедій. Аналітична композиція, за Ібсеном, означала розкриття внутрішнього трагізму, що приховується за зовнішньо спокійною дійсністю.
Так побудована п'єса "Ляльковий дім", в якій розкривається сутність зовнішньо спокійного сімейного життя адвоката Хельмера, насправді ж побудованого на обмані й егоїзмі. Аналітична композиція визначається і тим, яку роль у долі героїв відіграють події, іцо відбулися задовго до початку дії. У п'єсі "Ляльковий дім" ці сюжетні таємниці стають рушійними силами у розгортанні дії, в розвитку характерів героїв.