Ми з тобою лише два відгомони: ти затихнув і я замовчу. Мені хотілося б поговорити про мою улюблену поетесу двадцятого століття Марині Цветаевой. Весь її нелегкий творчий шлях увінчаний легендами й з’являється перед нами як надзвичайна історія життя. Коли я в перший раз познайомилася з деякими віршами Марини Цветаевой, мене вразила та глибока щирість і надзвичайно трепетна ніжність, що живе в неї добутках
Майже в кожному вірші Марини є присутнім образ ліричного героя. Розкриваючи цей образ, читач відкриває для себе ліричне «я» самої поетеси й уже здатний заглянути в духовний мир Марини як особистості й оцінити все різноманіття її переживань і силу емоційної напруги з того самого моменту, коли ліричному героєві відкривається якась істина, що опановує всією його свідомістю, коли він осягає ту або іншу подію. Сама така напруга не може тривати довго, і тому одним з основних законів ліричних творів Марини є їхня стислість і лаконічність. Майстерність Цветаевой полягає в тому, що її ліричний герой у досить вузьких рамках вірша може передати й виразити думки й почуття загальнолюдського характеру, що відбивають реальний, дійсний мир почуттів і прагнень і разом з тим відкриваюче відношення й розуміння даного явища або переживання з погляду самої Марини Цветаевой.
Якщо, прочитавши вірш Марини, ви зрозумієте її ліричного героя, то ви довідаєтеся в ньому й самій поетесі. Для того щоб розкрити багатогранний і разом з тим гармонічний образ ліричного героя у цветаевских добутках, необхідно, звичайно, охарактеризувати їхній зміст і зміст, визначити мотиви й настрої, що лежать в основі її лірики; виявити їхні потоки й тим самим простежити за еволюцією ліричного героя, що йде паралельно з еволюцією Цветаевой-Художниці від раннього романтизму до глибоко реалістичних ідей у її лірику. Уперше ліричний герой (або, краще сказати, героїня) з’явилася у Цветаевой у неї ранніх добутках
Неіснуюча подруга, що проводить із Мариною увесь свій час, з’являється перед нами як наївна маленька дівчинка-пустунка, що представляє себе доброю феєю: Ми обидві – феї, добрі сусідки, Владенья наші ділить темний ліс, Лежимо в траві й дивимося, як крізь гілки Біліє хмара у височіні небес. Тому що Цветаева почуває себе повною господаркою придуманого нею миру, то вона обдаровує й свою героїню всіма благами життя: Владенья наші царствено багаті, Їхньої краси не розповісти віршу: У них струмочки, дерева, скелі… Здатність Марини до насолоди проявляється й у її подруги. Вона відкрито співає: «нам добре!
Майже в кожному вірші Марини є присутнім образ ліричного героя. Розкриваючи цей образ, читач відкриває для себе ліричне «я» самої поетеси й уже здатний заглянути в духовний мир Марини як особистості й оцінити все різноманіття її переживань і силу емоційної напруги з того самого моменту, коли ліричному героєві відкривається якась істина, що опановує всією його свідомістю, коли він осягає ту або іншу подію. Сама така напруга не може тривати довго, і тому одним з основних законів ліричних творів Марини є їхня стислість і лаконічність. Майстерність Цветаевой полягає в тому, що її ліричний герой у досить вузьких рамках вірша може передати й виразити думки й почуття загальнолюдського характеру, що відбивають реальний, дійсний мир почуттів і прагнень і разом з тим відкриваюче відношення й розуміння даного явища або переживання з погляду самої Марини Цветаевой.
Якщо, прочитавши вірш Марини, ви зрозумієте її ліричного героя, то ви довідаєтеся в ньому й самій поетесі. Для того щоб розкрити багатогранний і разом з тим гармонічний образ ліричного героя у цветаевских добутках, необхідно, звичайно, охарактеризувати їхній зміст і зміст, визначити мотиви й настрої, що лежать в основі її лірики; виявити їхні потоки й тим самим простежити за еволюцією ліричного героя, що йде паралельно з еволюцією Цветаевой-Художниці від раннього романтизму до глибоко реалістичних ідей у її лірику. Уперше ліричний герой (або, краще сказати, героїня) з’явилася у Цветаевой у неї ранніх добутках
Неіснуюча подруга, що проводить із Мариною увесь свій час, з’являється перед нами як наївна маленька дівчинка-пустунка, що представляє себе доброю феєю: Ми обидві – феї, добрі сусідки, Владенья наші ділить темний ліс, Лежимо в траві й дивимося, як крізь гілки Біліє хмара у височіні небес. Тому що Цветаева почуває себе повною господаркою придуманого нею миру, то вона обдаровує й свою героїню всіма благами життя: Владенья наші царствено багаті, Їхньої краси не розповісти віршу: У них струмочки, дерева, скелі… Здатність Марини до насолоди проявляється й у її подруги. Вона відкрито співає: «нам добре!