Протягом життя людина, розвиваючись і вдосконалюючись, споглядаючи навколишній світ, знаходить для себе в ньому щось особливе, близьке безпосередньо їй одній. І залежно від того, який світ вимальовує в своїй уяві, вона прагне (так мені здається) бути схожою на певних видатних особистостей. У кожного вони свої.
Так сталося, що я, здобуваючи знання з хімії, захопився вивченням життєвого і наукового шляху видатного українського вченого Володимира Івановича Вернадського. Яка велика людина відкрилася переді мною!
Прикро, що мало учнів (та й взагалі мешканців нашої країни) знають, хто такий Володимир Іванович Вернадський. Геніального вченого знають тільки науковці. А більшість людей, якби в них спитали, у відповідь лише розведуть руками або в кращому випадку скажуть, що це якийсь професор. На слуху в кожного з нас багато інших, справді великих учених, проте жоден з них не може зрівнятися із Вернадським, з геніальністю його думок, ідей.
Після того, як я прочитав про цю людину все, що тільки міг знайти, я переконався: весь світ повинен знати великого сина українського народу, нащадка запорозького козака, геніального вітчизняного вченого!
Тяжко хворий, без ліків, їжі і належного догляду, у непритомному стані, він понад місяць перебував між життям і смертю. Після одужання приїздить до Сімферополя і починає активну роботу в університеті, незважаючи на голод, злидні. Він читає лекції, на які поспішають студенти й викладачі, потім створює мінералогічний кабінет.
Завдяки невтомній цілодобовій роботі і завзяттю ректора Володимира Івановича Вернадського Таврійський університет за короткий час став осередком наукової думки й найкращої освіти.
Саме він, повернувшись до Петрограда, стає завідувачем мінералогічного і геологічного музеїв, очолює власну радіохімічну лабораторію. Йому вдалося навіть організувати метеоритну експедицію до Сибіру, під час якої вперше було обстежено місце падіння загадкового тунгуського метеорита.
Сьогодні, коли люди безпосередньо зіткнулися з багатьма екологічними проблемами, громадськість починає розуміти значення наукових результатів і передбачень Володимира Вернадського. Майже через півстоліття вчені виявляють дивовижну сучасність і точність його прогнозів. В історії ми знайдемо небагато діячів науки, котрі змогли б зрівнятися з Вернадським за широтою кругозору, силою розуму і вражаючою творчою активністю в різних галузях людської думки.
Мені хочеться про цю людину розповісти всім і все, що сам знаю. Думаю, багато ще знайдеться людей, шанувальників цього великого вченого. Саме на цю людину хотілося б бути схожим і мені. На людину, в якій досконало злилися і прекрасна душа, і великий розум, і прагнення робити для людей добро.
Протягом життя людина, розвиваючись і вдосконалюючись, споглядаючи навколишній світ, знаходить для себе в ньому щось особливе, близьке безпосередньо їй одній. І залежно від того, який світ вимальовує в своїй уяві, вона прагне (так мені здається) бути схожою на певних видатних особистостей. У кожного вони свої.
Так сталося, що я, здобуваючи знання з хімії, захопився вивченням життєвого і наукового шляху видатного українського вченого Володимира Івановича Вернадського. Яка велика людина відкрилася переді мною!
Прикро, що мало учнів (та й взагалі мешканців нашої країни) знають, хто такий Володимир Іванович Вернадський. Геніального вченого знають тільки науковці. А більшість людей, якби в них спитали, у відповідь лише розведуть руками або в кращому випадку скажуть, що це якийсь професор. На слуху в кожного з нас багато інших, справді великих учених, проте жоден з них не може зрівнятися із Вернадським, з геніальністю його думок, ідей.
Після того, як я прочитав про цю людину все, що тільки міг знайти, я переконався: весь світ повинен знати великого сина українського народу, нащадка запорозького козака, геніального вітчизняного вченого!
Тяжко хворий, без ліків, їжі і належного догляду, у непритомному стані, він понад місяць перебував між життям і смертю. Після одужання приїздить до Сімферополя і починає активну роботу в університеті, незважаючи на голод, злидні. Він читає лекції, на які поспішають студенти й викладачі, потім створює мінералогічний кабінет.
Завдяки невтомній цілодобовій роботі і завзяттю ректора Володимира Івановича Вернадського Таврійський університет за короткий час став осередком наукової думки й найкращої освіти.
Саме він, повернувшись до Петрограда, стає завідувачем мінералогічного і геологічного музеїв, очолює власну радіохімічну лабораторію. Йому вдалося навіть організувати метеоритну експедицію до Сибіру, під час якої вперше було обстежено місце падіння загадкового тунгуського метеорита.
Сьогодні, коли люди безпосередньо зіткнулися з багатьма екологічними проблемами, громадськість починає розуміти значення наукових результатів і передбачень Володимира Вернадського. Майже через півстоліття вчені виявляють дивовижну сучасність і точність його прогнозів. В історії ми знайдемо небагато діячів науки, котрі змогли б зрівнятися з Вернадським за широтою кругозору, силою розуму і вражаючою творчою активністю в різних галузях людської думки.
Мені хочеться про цю людину розповісти всім і все, що сам знаю. Думаю, багато ще знайдеться людей, шанувальників цього великого вченого. Саме на цю людину хотілося б бути схожим і мені. На людину, в якій досконало злилися і прекрасна душа, і великий розум, і прагнення робити для людей добро.