Микола – “сирота без роду, без племені, без таланту і без приюту”.
Риси характеру Миколи
безталанність і здатність до співчуття;
доброзичливість і прихильність;
волелюбність і оптимістичність;
патріотизм і мужність;
відвертість і життєрадісність;
працьовитість і чесність;
здатність протистояти труднощам.
Микола — сирота-бурлака, чесний, працьовитий, завжди бадьорий і дотепний. Напротивагу Петрові Микола — відчайдух, він ніколи не впадає у розпач і має тверду вдачу. Миколу приваблює історичне минуле його предків, захоплює хоробрість і відвага. Він мріє податися на Тамань до чорноморців, бо любить козаків. До того ж він весельчак і співун, у п’єсі Микола виковує гарні патріотичні пісні. Микола вміє підмітити в людях і явищах потворне, викривлене і показати його в смішному освітленні.
Дотепи і жарти Миколи на адресу «начальства» колючі і в’їдливі. Але коли вони стосуються симпатичних йому людей, то стають доброзичливими, співчутливими, прихильними. Теплий гумор Миколи пом’якшує трагічність становища, коли Наталка і Петро, зустрівшись після довголітньої розлуки, виявляють, що не можуть з’єднати свої долі, що мусять назавжди розійтися. Але нотки глибокого і щирого суму скривдженої «сильними світу» трудової людини тужно звучать у голосі Миколи тоді, коли він, поділяючи тяжкі почуття і переживання Петра, каже: «О братику! (бере Петра за руку). Знаю я, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити». Та природжена життєрадісність і оптимізм швидко беруть гору над сумними настроями
“Наталка Полтавка” характеристика Миколи
Микола – “сирота без роду, без племені, без таланту і без приюту”.
Риси характеру Миколи
безталанність і здатність до співчуття;
доброзичливість і прихильність;
волелюбність і оптимістичність;
патріотизм і мужність;
відвертість і життєрадісність;
працьовитість і чесність;
здатність протистояти труднощам.
Микола — сирота-бурлака, чесний, працьовитий, завжди бадьорий і дотепний. Напротивагу Петрові Микола — відчайдух, він ніколи не впадає у розпач і має тверду вдачу. Миколу приваблює історичне минуле його предків, захоплює хоробрість і відвага. Він мріє податися на Тамань до чорноморців, бо любить козаків. До того ж він весельчак і співун, у п’єсі Микола виковує гарні патріотичні пісні. Микола вміє підмітити в людях і явищах потворне, викривлене і показати його в смішному освітленні.
Дотепи і жарти Миколи на адресу «начальства» колючі і в’їдливі. Але коли вони стосуються симпатичних йому людей, то стають доброзичливими, співчутливими, прихильними. Теплий гумор Миколи пом’якшує трагічність становища, коли Наталка і Петро, зустрівшись після довголітньої розлуки, виявляють, що не можуть з’єднати свої долі, що мусять назавжди розійтися. Але нотки глибокого і щирого суму скривдженої «сильними світу» трудової людини тужно звучать у голосі Миколи тоді, коли він, поділяючи тяжкі почуття і переживання Петра, каже: «О братику! (бере Петра за руку). Знаю я, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити». Та природжена життєрадісність і оптимізм швидко беруть гору над сумними настроями
Джерело: https://dovidka.biz.ua/natalka-poltavka-harakteristika-mikoli
Объяснение: