Творчий шлях Шолом-Алейхема тісно пов’язаніийй з багатьма містами України. Одним з таких є Київ, в якому він мешкав в різний час, зокрема, у період з 1887 по 1890 рр. та з 1893 по 1905 рр. де займався не лише літературою, але й торговельними справами. Цікаво , що Київ у його творах називається Єгупець,
На жаль, таке найганебніше людське почуття як ненависть на тлі расового антисемітизму (зокрема, єврейський погром у 1905 р.), змусило письменника виїхати з міста до Львова, а пізніше (з 1908 року) письменник мешкав за межами України,
Незважаючи на еміграцію, Київ, з яким у Шолом-Алейхема був пов’язаний один з найплідніших періодів його творчості, завжди залишався для нього уособленням батьківщини. Саме у київський період життя він написав десятки творів, наприклад, романи «Стемпеню» (1888), «Йоселе-Соловей» (1890). , «На маленькому світі маленьких людей», «НоваКасриловка» /»Весь Бердичів». Над деякими творами він лише розпочав свою роботу, а завершив значно пізніше («Менахем-Мендла». 1892—1909; повість «Тев'є-молочар», 1894—1914 та ін.
Шолом-Алейхем любив Україну і охоче змальовував як українці та євреї здавна жили й працювали поряд. В оповіданні «Пасха на селі» він змалював дружбу Хведька та Файтла – українського та єврейського хлопчиків. В «Пісня пісень» єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українську природу, як про рідну: «Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебечуть, цвірінькають, літають… Це — наше небо, наш вітерець, наші пташки….».
У 1997 році в Києві відкрито пам’ятник Шолом-Алейхему.
Творчий шлях Шолом-Алейхема тісно пов’язаніийй з багатьма містами України. Одним з таких є Київ, в якому він мешкав в різний час, зокрема, у період з 1887 по 1890 рр. та з 1893 по 1905 рр. де займався не лише літературою, але й торговельними справами. Цікаво , що Київ у його творах називається Єгупець,
На жаль, таке найганебніше людське почуття як ненависть на тлі расового антисемітизму (зокрема, єврейський погром у 1905 р.), змусило письменника виїхати з міста до Львова, а пізніше (з 1908 року) письменник мешкав за межами України,
Незважаючи на еміграцію, Київ, з яким у Шолом-Алейхема був пов’язаний один з найплідніших періодів його творчості, завжди залишався для нього уособленням батьківщини. Саме у київський період життя він написав десятки творів, наприклад, романи «Стемпеню» (1888), «Йоселе-Соловей» (1890). , «На маленькому світі маленьких людей», «НоваКасриловка» /»Весь Бердичів». Над деякими творами він лише розпочав свою роботу, а завершив значно пізніше («Менахем-Мендла». 1892—1909; повість «Тев'є-молочар», 1894—1914 та ін.
Шолом-Алейхем любив Україну і охоче змальовував як українці та євреї здавна жили й працювали поряд. В оповіданні «Пасха на селі» він змалював дружбу Хведька та Файтла – українського та єврейського хлопчиків. В «Пісня пісень» єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українську природу, як про рідну: «Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебечуть, цвірінькають, літають… Це — наше небо, наш вітерець, наші пташки….».
У 1997 році в Києві відкрито пам’ятник Шолом-Алейхему.
Объяснение: