Достоєвський добро висвітлив тему «маленької людини спочатку в роман «Бідні люди». Це питання вічне, і автор продовжив розвивати її в романі «Злочин і кара». Це актуальне питання не давало спокою і торішні часи. Автор акцентував увагу читачів на проблемі соціальної нерівності, переживань героїв відносно свого убогого становища.
Місцем дії автор обрав стару брудну частину Петербурга. І місце не є випадковим. На
літературному пейзажі розгортається життя родині Мармеладових, доля героїв яких дуже схожа на убоге і складне життя Родіона Розкольникова. Змучені убогим існуванням герої втрачають надію змушені йти на радикальні кроки: спиваються, вбивають, займаються проституцією. Саме убогість, на ввд бідності, є крайньою межею. Романи Достоєвського насичені тематикою нерадісного, убого існування. Здається, що «маленька людина» в суспільстві нічого не варта, її страждання не мають кінця. Безкінечні роздуми про те, що життя всміхається тільки «надзвичайним особам“ штовхають героїв роману на необдумані, фатальні кроки. Саме таким кроком і стає вбивство лихварки убогим студентом. Але чи саме убогість є тою причиною, що змушує чините протиправне? Справді, просто вбогий хлопець стає «особливим» — вбивцею, який потім не може впоратися з муками совісті. Цінність людини не повинна затьмаритися любов'ю до скороминучих матеріальних цінностей, а бути людиною за будь яких умов.
Объяснение:
Достоєвський добро висвітлив тему «маленької людини спочатку в роман «Бідні люди». Це питання вічне, і автор продовжив розвивати її в романі «Злочин і кара». Це актуальне питання не давало спокою і торішні часи. Автор акцентував увагу читачів на проблемі соціальної нерівності, переживань героїв відносно свого убогого становища.
Місцем дії автор обрав стару брудну частину Петербурга. І місце не є випадковим. На
літературному пейзажі розгортається життя родині Мармеладових, доля героїв яких дуже схожа на убоге і складне життя Родіона Розкольникова. Змучені убогим існуванням герої втрачають надію змушені йти на радикальні кроки: спиваються, вбивають, займаються проституцією. Саме убогість, на ввд бідності, є крайньою межею. Романи Достоєвського насичені тематикою нерадісного, убого існування. Здається, що «маленька людина» в суспільстві нічого не варта, її страждання не мають кінця. Безкінечні роздуми про те, що життя всміхається тільки «надзвичайним особам“ штовхають героїв роману на необдумані, фатальні кроки. Саме таким кроком і стає вбивство лихварки убогим студентом. Але чи саме убогість є тою причиною, що змушує чините протиправне? Справді, просто вбогий хлопець стає «особливим» — вбивцею, який потім не може впоратися з муками совісті. Цінність людини не повинна затьмаритися любов'ю до скороминучих матеріальних цінностей, а бути людиною за будь яких умов.