Характеристика образу Гамлета з використанням матеріалу цитати. Для Гамлета, життя якого було гармонійним в сім'ї люблячих батьків, серед вірних університетських друзів, усе перекинулося разом із смертю батька і подіями, які відбулися після цього. Примара батька закликає Гамлета до помсти. Світ відкрився перед ним в усьому своєму трагізмі, перетворивши безтурботного юнаку у філософа, що страждає. Душа юного принца в сумнівах. Тепер він хворобливо сприймає те, що кругом звучать слова, які насправді прикривають брехню. Всюди амбіції, марнославство, бажання не бути, а здаватися. Лише Гамлету брехня чужа. Гамлет перестає вірити кому-небудь. Рідний дядько виявився вбивцею батька, а мати вийшла заміж за вбивцю, недавні друзі Розенкранц і Гильденстерн виявилися зрадниками. Навіть чиста наївна Офелія стає мимовільною зброєю в руках свого батька Полонія, зброєю, спрямованою проти Гамлета. У цій ситуації він не знає, кому може довіритися. Гамлет - один проти світу зла. Навкруги майже усі звикли кривити душею, лицемірити, брехати, «здаватися», прикриватися словами. Гамлет хоче розірвати цю брехливу оболонку слів, дізнатися, що за нею. Оточення сприймає його як дивного, незрозумілого і навіть небезпечного для себе - “нормальних” людей, які звикли жити у брехні. Так народжується версія про божевілля принца. Гамлет підтримує таке твердження, адже його божевілля - це можливість говорити правду. Насправді Гамлет розумний, широко освічений. Його натура глибока, тонка, артистична, а мова дотепна і парадоксальна: “І замкніть мене хоча і в горіхову шкаралупку, я і там вважатиму себе володарем безмежності”. Гамлет - філософ, який... [sms]прагне зрозуміти суть речей. Про себе він говорить: “Сам я людина досить таки порядна, а то можу себе пред'явити звинувачення в стількох гріхах, що і навіщо тільки мене мати народила?! Я дуже гордий, мстивий, самолюбний. У мене в розпорядженні більше гріхів, ніж думок, щоб їх обдумати, мріянь, щоб їх утілити, часу, щоб їх здійснити. Усі ми пройдисвіти несусвітні”
Характеристика образу Гамлета з використанням матеріалу цитати. Для Гамлета, життя якого було гармонійним в сім'ї люблячих батьків, серед вірних університетських друзів, усе перекинулося разом із смертю батька і подіями, які відбулися після цього. Примара батька закликає Гамлета до помсти. Світ відкрився перед ним в усьому своєму трагізмі, перетворивши безтурботного юнаку у філософа, що страждає. Душа юного принца в сумнівах. Тепер він хворобливо сприймає те, що кругом звучать слова, які насправді прикривають брехню. Всюди амбіції, марнославство, бажання не бути, а здаватися. Лише Гамлету брехня чужа.
Гамлет перестає вірити кому-небудь. Рідний дядько виявився вбивцею батька, а мати вийшла заміж за вбивцю, недавні друзі Розенкранц і Гильденстерн виявилися зрадниками. Навіть чиста наївна Офелія стає мимовільною зброєю в руках свого батька Полонія, зброєю, спрямованою проти Гамлета. У цій ситуації він не знає, кому може довіритися. Гамлет - один проти світу зла. Навкруги майже усі звикли кривити душею, лицемірити, брехати, «здаватися», прикриватися словами. Гамлет хоче розірвати цю брехливу оболонку слів, дізнатися, що за нею.
Оточення сприймає його як дивного, незрозумілого і навіть небезпечного для себе - “нормальних” людей, які звикли жити у брехні. Так народжується версія про божевілля принца. Гамлет підтримує таке твердження, адже його божевілля - це можливість говорити правду.
Насправді Гамлет розумний, широко освічений. Його натура глибока, тонка, артистична, а мова дотепна і парадоксальна: “І замкніть мене хоча і в горіхову шкаралупку, я і там вважатиму себе володарем безмежності”. Гамлет - філософ, який... [sms]прагне зрозуміти суть речей.
Про себе він говорить: “Сам я людина досить таки порядна, а то можу себе пред'явити звинувачення в стількох гріхах, що і навіщо тільки мене мати народила?! Я дуже гордий, мстивий, самолюбний. У мене в розпорядженні більше гріхів, ніж думок, щоб їх обдумати, мріянь, щоб їх утілити, часу, щоб їх здійснити. Усі ми пройдисвіти несусвітні”