Мало , так что сорян, нет
см пояснення.
Объяснение:
Це був чистий розбишака-халамидник.
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька:
Наче біс який сидів у хлопцеві! Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.
Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю.
Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти.
А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці.
Федько продерся крізь юрбу, вибрав крижину і стрибнув.
— Держись, Только! Я зараз буду коло тебе!
Толя, чистенький, ніжний, з щічками, як проскура.
Толі холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою.
Толя розтерявся: хотів бігти назад, але не можна — перед ним ціла смуга води.
Толі зробилось страшно.
Толя з жахом задирав голову то до мами, то до папи і жалібно говорив:
— Я не винен, я не винен...
Мало , так что сорян, нет
см пояснення.
Объяснение:
Це був чистий розбишака-халамидник.
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька:
Наче біс який сидів у хлопцеві! Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.
Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю.
Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти.
А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці.
Федько продерся крізь юрбу, вибрав крижину і стрибнув.
— Держись, Только! Я зараз буду коло тебе!
Толя, чистенький, ніжний, з щічками, як проскура.
Толі холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою.
Толя розтерявся: хотів бігти назад, але не можна — перед ним ціла смуга води.
Толі зробилось страшно.
Толя з жахом задирав голову то до мами, то до папи і жалібно говорив:
— Я не винен, я не винен...
Це був чистий розбишака-халамидник.
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька:
Наче біс який сидів у хлопцеві! Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.
Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю.
Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти.
А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці.
Федько продерся крізь юрбу, вибрав крижину і стрибнув.
— Держись, Только! Я зараз буду коло тебе!
Толя, чистенький, ніжний, з щічками, як проскура.
Толі холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою.
Толя розтерявся: хотів бігти назад, але не можна — перед ним ціла смуга води.
Толі зробилось страшно.
Толя з жахом задирав голову то до мами, то до папи і жалібно говорив:
— Я не винен, я не винен...