Взимку ранок розпочинається повільно, нехотячи. Темнота ночі відступає, коли на вулицях запалюють ліхтарі, що освітлюють шлях тим, хто рано полишає дім. І лише близько сьомої починає поступово світати, зимове небо, затягнуте хмарами, потроху сиріє на сході. Тускле сонячне світло пробивається крізь чудернацькі візерунки на вікні, що їх намалював за ніч мороз.
Зимового ранку зовсім не хочеться виходити на вулицю, навіть вилазити з-під теплої ковдри. У крайньому випадку це можна зробити, щоб випити філіжанку зігріваючого чаю.
Взимку ранок розпочинається повільно, нехотячи. Темнота ночі відступає, коли на вулицях запалюють ліхтарі, що освітлюють шлях тим, хто рано полишає дім. І лише близько сьомої починає поступово світати, зимове небо, затягнуте хмарами, потроху сиріє на сході. Тускле сонячне світло пробивається крізь чудернацькі візерунки на вікні, що їх намалював за ніч мороз. Зимового ранку зовсім не хочеться виходити на вулицю, навіть вилазити з-під теплої ковдри. У крайньому випадку це можна зробити, щоб випити філіжанку зігріваючого чаю.
Варіант 2 Міні-твір «Зимовий ранок»
Світло вуличних ліхтарів поступово тускніє, поступаючись яскравій заграві у східній частині небосхилу. Безхмарне чисте небо обіцяє нам, що дуже скоро ми зустрічатимемо перші промені зимового сонця. Воно зовсім не зігріває, проте його тепле та грайливе світло збадьорює навіть сплячу природу. Усе навколо заграє чарівним сяйвом дорогоцінних каменів – то блищить на сонці сніг. Зимовий ранок тихий, не чутно ні співу пташок, ні лаю собак. Навколо тиша, яку порушує лише скрипіння людських кроків по снігу. Люди попрокидалися та поспішають у справах, милуючись особливою величчю та красою зимового ранку.
Взимку ранок розпочинається повільно, нехотячи. Темнота ночі відступає, коли на вулицях запалюють ліхтарі, що освітлюють шлях тим, хто рано полишає дім. І лише близько сьомої починає поступово світати, зимове небо, затягнуте хмарами, потроху сиріє на сході. Тускле сонячне світло пробивається крізь чудернацькі візерунки на вікні, що їх намалював за ніч мороз.
Зимового ранку зовсім не хочеться виходити на вулицю, навіть вилазити з-під теплої ковдри. У крайньому випадку це можна зробити, щоб випити філіжанку зігріваючого чаю.
Твір-мініатюра «Зимовий ранок»
Взимку ранок розпочинається повільно, нехотячи. Темнота ночі відступає, коли на вулицях запалюють ліхтарі, що освітлюють шлях тим, хто рано полишає дім. І лише близько сьомої починає поступово світати, зимове небо, затягнуте хмарами, потроху сиріє на сході. Тускле сонячне світло пробивається крізь чудернацькі візерунки на вікні, що їх намалював за ніч мороз. Зимового ранку зовсім не хочеться виходити на вулицю, навіть вилазити з-під теплої ковдри. У крайньому випадку це можна зробити, щоб випити філіжанку зігріваючого чаю.
Варіант 2 Міні-твір «Зимовий ранок»
Світло вуличних ліхтарів поступово тускніє, поступаючись яскравій заграві у східній частині небосхилу. Безхмарне чисте небо обіцяє нам, що дуже скоро ми зустрічатимемо перші промені зимового сонця. Воно зовсім не зігріває, проте його тепле та грайливе світло збадьорює навіть сплячу природу. Усе навколо заграє чарівним сяйвом дорогоцінних каменів – то блищить на сонці сніг. Зимовий ранок тихий, не чутно ні співу пташок, ні лаю собак. Навколо тиша, яку порушує лише скрипіння людських кроків по снігу. Люди попрокидалися та поспішають у справах, милуючись особливою величчю та красою зимового ранку.
думаю это