Альфред Маргул Шпербер у цьому вірші розповідає про нацистські злочини проти людства. Про назву концтабору Бухенвальд Як близько звідси Веймар гомонів! А тут – навіки мовкли голоси… Мене проймає невимовний гнів, Бо й край мій зветься: Букові ліси. Давно було це: килим з ніжних трав, Ліс буковий, так пам’ятний мені… Хлопчиськом на поляні я лежав, Пливли біляві хмари в вишині. О лютий час, що сон дитячий стер І кожен спомин взяв у колію!.. Коли я чую слово це тепер – Не можу юність згадувать свою. Бо в спомини мої вповза кошмар, Який виймає серце із грудей: А чи оте біляве пасмо хмар Було не димом спалених людей?
Объяснение:
Альфред Маргул Шпербер у цьому вірші розповідає про нацистські злочини проти людства. Про назву концтабору Бухенвальд Як близько звідси Веймар гомонів! А тут – навіки мовкли голоси… Мене проймає невимовний гнів, Бо й край мій зветься: Букові ліси. Давно було це: килим з ніжних трав, Ліс буковий, так пам’ятний мені… Хлопчиськом на поляні я лежав, Пливли біляві хмари в вишині. О лютий час, що сон дитячий стер І кожен спомин взяв у колію!.. Коли я чую слово це тепер – Не можу юність згадувать свою. Бо в спомини мої вповза кошмар, Який виймає серце із грудей: А чи оте біляве пасмо хмар Було не димом спалених людей?