Бовари Емма- дружина провінційного лікаря. Вона виросла й живе в дрібнобуржуазному середовищі, але тяготиться її вульгарністю й намагається будувати своє життя по зразках романтичної літератури. Не вдоволена своїм люблячої, але недалеким чоловіком Шарлем Бовари, вона пускається в любовні авантюри, несвідомо дотримуючись сценаріїв те шаленої байронічної пристрасті (зв’язок з фермером Родольфом Буланже), те сентиментального «спорідненості душ» (зв’язок із клерком нотаріуса Леоном Дюпюи). Максималізм е. у розігруванні своїх літературних ролей приводить у жах її обачних коханців, і ті відступають перед непоправними кроками, які вона намагається їм нав’язати. Ідеальні устремління е. мають і соціальний зміст — всупереч убогості свого міщанського побуту й буржуазній етиці накопичення вона намагається поводитися як аристократка, що не вважає грошей; цим користується місцевий лихвар Лере, що поступово втягує її в борги й доводить до руйнування, за яким неминуче повинне піти розкриття її подружньої невірності. Після марних спроб домогтися до від своїх колишніх коханців е. кінчає самогубством; через якийсь час слідом за нею вмирає й Шарль, що залишився вірним пам’яті дружини.
Переказ зберіг легендарну фразу Флобера: «Емма — це я», однак його переписка містить і інші оцінки, наприклад: «Це натура у відомій мері зіпсована, жінка з перекрученими поданнями про поезію й з перекрученими почуттями». Малюнок образа пані Б. будується саме на цьому протиріччі між авторським співчуттям її переживанням і безжалісній критиці її ілюзій; дистанція між автором і персонажем підкреслюється прийомом невласно-прямого мовлення й іншими подібними стилістичними прийомами, що оголюють несправжній, позиковий характер цінностей, на які опирається героїня
Бовари Емма- дружина провінційного лікаря. Вона виросла й живе в дрібнобуржуазному середовищі, але тяготиться її вульгарністю й намагається будувати своє життя по зразках романтичної літератури. Не вдоволена своїм люблячої, але недалеким чоловіком Шарлем Бовари, вона пускається в любовні авантюри, несвідомо дотримуючись сценаріїв те шаленої байронічної пристрасті (зв’язок з фермером Родольфом Буланже), те сентиментального «спорідненості душ» (зв’язок із клерком нотаріуса Леоном Дюпюи). Максималізм е. у розігруванні своїх літературних ролей приводить у жах її обачних коханців, і ті відступають перед непоправними кроками, які вона намагається їм нав’язати. Ідеальні устремління е. мають і соціальний зміст — всупереч убогості свого міщанського побуту й буржуазній етиці накопичення вона намагається поводитися як аристократка, що не вважає грошей; цим користується місцевий лихвар Лере, що поступово втягує її в борги й доводить до руйнування, за яким неминуче повинне піти розкриття її подружньої невірності. Після марних спроб домогтися до від своїх колишніх коханців е. кінчає самогубством; через якийсь час слідом за нею вмирає й Шарль, що залишився вірним пам’яті дружини.
Переказ зберіг легендарну фразу Флобера: «Емма — це я», однак його переписка містить і інші оцінки, наприклад: «Це натура у відомій мері зіпсована, жінка з перекрученими поданнями про поезію й з перекрученими почуттями». Малюнок образа пані Б. будується саме на цьому протиріччі між авторським співчуттям її переживанням і безжалісній критиці її ілюзій; дистанція між автором і персонажем підкреслюється прийомом невласно-прямого мовлення й іншими подібними стилістичними прийомами, що оголюють несправжній, позиковий характер цінностей, на які опирається героїня
Объяснение: