Центральним персонажем «Різдвяної пісні» став Ебенезер Скрудж, лондонський скупий підприємець, якого у творі описано такими словами: «Це був старий грішник заздрісний, жадібний, твердий і гострий, як кремінь». Річард Келлі пише, що на образ Скруджа могли вплинути суперечливі почуття Дікенса щодо власного батька, якого письменник водночас любив і демонізував. Ця психологічна суперечність можливо несе відповідальність за два радикально різні образи Скруджа у творі: один зображений як холодний, скупий, жадібний напівсамітник, а інший — доброзичливий джружелюбний чоловік.
Образ Скруджа також міг базуватися на двох реальних скнарах: ексцентричному члену парламенту Джону Ельвсу та Джеммі Вуду, власнику Глостерського старого банку, якого також називали «глостерським скнарою». За словами соціолога Френка В. Елвелла, погляди Скруджа щодо бідних схожі до поглядів фахівця з демографії та соціолога Томаса Малтуса.
Центральним персонажем «Різдвяної пісні» став Ебенезер Скрудж, лондонський скупий підприємець, якого у творі описано такими словами: «Це був старий грішник заздрісний, жадібний, твердий і гострий, як кремінь». Річард Келлі пише, що на образ Скруджа могли вплинути суперечливі почуття Дікенса щодо власного батька, якого письменник водночас любив і демонізував. Ця психологічна суперечність можливо несе відповідальність за два радикально різні образи Скруджа у творі: один зображений як холодний, скупий, жадібний напівсамітник, а інший — доброзичливий джружелюбний чоловік.
Образ Скруджа також міг базуватися на двох реальних скнарах: ексцентричному члену парламенту Джону Ельвсу та Джеммі Вуду, власнику Глостерського старого банку, якого також називали «глостерським скнарою». За словами соціолога Френка В. Елвелла, погляди Скруджа щодо бідних схожі до поглядів фахівця з демографії та соціолога Томаса Малтуса.