Трагедія «Фауст» видатного німецького драматурга, письменника і просвітителя Гете є плодом його багаторічної творчої діяльності і результатом філософських роздумів над одвічними проблемами буття. Головною проблемою трагедії, на мій погляд, є завжди існуючі у світі співвідношення сил добра і зла.
Ще у зав’язці твору, у «Пролозі на небесах», автор розповідає про фантастичну зустріч диявола в образі Мефістофеля з Господом та його архангелами, що набуває символічного значення, адже основним предметом їх розмови про людину був пошук відповідей на питання: «Хто вона така і яке місце їй у світі?».
Проблема вибору у трагедії «Фауст» підіймається с початку твору і відображується у суперечці Бога і Мефістофеля. Господь стверджує, що людина має силу особистості, вона здатна до розвитку і пошуку сенсу життя.
«Він поки що в мороці блукає,
Та я вкажу йому до правди вхід,
Бо знає садівник, як деревце плекає,
Який від нього буде цвіт і плід».
Звичайно, що Мефістофель вважає зовсім інше. Він впевнений, що людина – це всього «тварина із тварин», яка не здатна подолати духовні вершини. Та чого ж очікувати віт того, хто втілює в собі сили зла і говорить про себе:
«Я – тої сили частина,
що робить лише добро,
бажаючи лише злого.
Я ж – лише частина від частини,
що перше всім була,
частинка мої тьми,
що світло привела».
Сам Гете вважав цей образ «духом заперечення». Адже й справді, представник сил зла не тільки знищує недосконале в житті людей, а й завдяки цьому звільняє шлях для більш досконалішого. Проблема вибору, проблема боротьби добра і зла у цій трагедії приймає біблійні ознаки.
Люди на протязі свого життя постійно опиняються перед вибором між добром і злом, світлом і темрявою, Богом і Дияволом. І частіш усього правильний вибір залежить не стільки від обставин, скільки від сили людського духу і сутності людини. Вихідною ситуацією у «Фаусті» є саме ситуація вибору.
Вагання між злом і добром, тілесним і духовним, смертю і життям, темрявою і світлом й визначає життєві шукання героя трагедії Фауста. А образи Мефістофеля і господа втілюють в творі одвічну боротьбу Зла і Добра.
Гете показував, що протистояння існує не тільки в сфері фізичній, а й і в духовній – у внутрішньому світі будь-якої особистості. Письменник був впевнений, що від результату боротьби добра і зле і від вибору більшості залежить не тільки сучасне, але і майбутнє. Звичайно, як представник просвітництва Гете щиро вірив у перемогу сил справедливості, добра і розуму.
Отже, проблема вибору і боротьба двох сил існує с того часу, як на землі з’явилися перші люди , адже розпочалося все ще з гріхопадіння Адама і Єви. Наслідки цієї боротьби гаються й досі. Існують вони не тільки у житті суспільства, а й в набагато складнішому внутрішньому світі людини, причому внутрішній вибір найскладніший і є для людства рушійною силою його життя на землі.
Трагедія «Фауст» видатного німецького драматурга, письменника і просвітителя Гете є плодом його багаторічної творчої діяльності і результатом філософських роздумів над одвічними проблемами буття. Головною проблемою трагедії, на мій погляд, є завжди існуючі у світі співвідношення сил добра і зла.
Ще у зав’язці твору, у «Пролозі на небесах», автор розповідає про фантастичну зустріч диявола в образі Мефістофеля з Господом та його архангелами, що набуває символічного значення, адже основним предметом їх розмови про людину був пошук відповідей на питання: «Хто вона така і яке місце їй у світі?».
Проблема вибору у трагедії «Фауст» підіймається с початку твору і відображується у суперечці Бога і Мефістофеля. Господь стверджує, що людина має силу особистості, вона здатна до розвитку і пошуку сенсу життя.
«Він поки що в мороці блукає,
Та я вкажу йому до правди вхід,
Бо знає садівник, як деревце плекає,
Який від нього буде цвіт і плід».
Звичайно, що Мефістофель вважає зовсім інше. Він впевнений, що людина – це всього «тварина із тварин», яка не здатна подолати духовні вершини. Та чого ж очікувати віт того, хто втілює в собі сили зла і говорить про себе:
«Я – тої сили частина,
що робить лише добро,
бажаючи лише злого.
Я ж – лише частина від частини,
що перше всім була,
частинка мої тьми,
що світло привела».
Сам Гете вважав цей образ «духом заперечення». Адже й справді, представник сил зла не тільки знищує недосконале в житті людей, а й завдяки цьому звільняє шлях для більш досконалішого. Проблема вибору, проблема боротьби добра і зла у цій трагедії приймає біблійні ознаки.
Люди на протязі свого життя постійно опиняються перед вибором між добром і злом, світлом і темрявою, Богом і Дияволом. І частіш усього правильний вибір залежить не стільки від обставин, скільки від сили людського духу і сутності людини. Вихідною ситуацією у «Фаусті» є саме ситуація вибору.
Вагання між злом і добром, тілесним і духовним, смертю і життям, темрявою і світлом й визначає життєві шукання героя трагедії Фауста. А образи Мефістофеля і господа втілюють в творі одвічну боротьбу Зла і Добра.
Гете показував, що протистояння існує не тільки в сфері фізичній, а й і в духовній – у внутрішньому світі будь-якої особистості. Письменник був впевнений, що від результату боротьби добра і зле і від вибору більшості залежить не тільки сучасне, але і майбутнє. Звичайно, як представник просвітництва Гете щиро вірив у перемогу сил справедливості, добра і розуму.
Отже, проблема вибору і боротьба двох сил існує с того часу, як на землі з’явилися перші люди , адже розпочалося все ще з гріхопадіння Адама і Єви. Наслідки цієї боротьби гаються й досі. Існують вони не тільки у житті суспільства, а й в набагато складнішому внутрішньому світі людини, причому внутрішній вибір найскладніший і є для людства рушійною силою його життя на землі.
Объяснение: