У статті зроблено спробу розкрити поняття метафоричної персоніфікації. Описано ознаки метафори та персоніфікації як тропів, які функціонують у художніх текстах. Об’єктом лінгвопоетичного аналізу стали поетичні тексти Максима Рильського. Виділено групи метафоричних персоніфікацій, побудовані на поєднанні семантики «явища та об’єкти природи + людина поняття + людина», «часові поняття + людина» тощо.
Постановка проблеми в загальному вигляді... Дослідження поетичної мови залишаються актуальними в українському та світовому мовознавстві. Об’єктами наукового аналізу стають тексти загалом, концепти, тропи, заголовки, мовні одиниці, які функціонують у поезії авторів, різних за стильовими, хронологічними та іншими ознаками. Заслуговує на пильну увагу й література, яку з позицій ХХІ століття можна визначити певним чином як класичну. Йдеться про письменників ХХ століття, зокрема, Максима Рильського, Павла Тичину, Євгена Маланюка, Володимира Сосюру та інших.
Останнім часом з’являються наукові розвідки, дисертації, монографії, статті, присвячені функціонально-семантичному, лінгвопоетичному статусу різних тропів, як-от: епітети, порівняння, метафори. Варто відзначити їх кілька аспектний підхід, який полягає в розгляді певного об’єкта аналізу на перетині кількох мовних рівнів (граматика, стилістика, фонетика, когнітивна лінгвістика тощо). Таке бачення поезії допомагає пізнати 'її з різних точок зору, дати якомога повніший її опис.
У статті зроблено спробу розкрити поняття метафоричної персоніфікації. Описано ознаки метафори та персоніфікації як тропів, які функціонують у художніх текстах. Об’єктом лінгвопоетичного аналізу стали поетичні тексти Максима Рильського. Виділено групи метафоричних персоніфікацій, побудовані на поєднанні семантики «явища та об’єкти природи + людина поняття + людина», «часові поняття + людина» тощо.
Ключові слова: метафора, персоніфікація, асоціації, поетичний текст, образ, Максим Рильський.
персоніфікація метафоричний текст семантика
Постановка проблеми в загальному вигляді... Дослідження поетичної мови залишаються актуальними в українському та світовому мовознавстві. Об’єктами наукового аналізу стають тексти загалом, концепти, тропи, заголовки, мовні одиниці, які функціонують у поезії авторів, різних за стильовими, хронологічними та іншими ознаками. Заслуговує на пильну увагу й література, яку з позицій ХХІ століття можна визначити певним чином як класичну. Йдеться про письменників ХХ століття, зокрема, Максима Рильського, Павла Тичину, Євгена Маланюка, Володимира Сосюру та інших.
Останнім часом з’являються наукові розвідки, дисертації, монографії, статті, присвячені функціонально-семантичному, лінгвопоетичному статусу різних тропів, як-от: епітети, порівняння, метафори. Варто відзначити їх кілька аспектний підхід, який полягає в розгляді певного об’єкта аналізу на перетині кількох мовних рівнів (граматика, стилістика, фонетика, когнітивна лінгвістика тощо). Таке бачення поезії допомагає пізнати 'її з різних точок зору, дати якомога повніший її опис.
Объяснение: