Як добре, що сьогодні я можу висловити свою любов та захоплення предметом «Світова література». Саме дякуючи йому, ми маємо можливість доторкнутися до чарівного світу літератури.
Адже уроки літератури – це своєрідна машина часу та літак із вічним двигуном, що переносять нас із уроку в урок на різні континенти та епохи. Ще вчора ми гойдалися на ліанах, наздоганяючи Мауглі та літаючи зі Скруджем із теперішнього у майбутнє, сьогодні ми вже в Китаї разом з Ду Фу пливемо річкою у пошуках щастя, а назавтра із Башмачкіним подорожуємо вулицями Санкт-Петербургу, піднімаємося сходами під руку з Гобсеком. Ми потрапляємо до різних країн не лише подумки, а й серцем: плачемо над долею Попелюшки, переймаємося пошуками Кая, віримо в місію Дон Кіхота, закохуємося в Печоріна та їдемо з Сонею за Раскольніковим. Ми радіємо зі щасливого закінчення авторської оповідки та дорікаємо письменникові за нещасливий кінець. Ми уподобаємо героїв та мріємо бути схожими на них. І навпаки, засуджуючи вчинки декого, даємо собі слово не повторювати їхніх помилок. Купуємо нотатник для запису висловлювань улюблених героїв та списуємо його вщент уже через місяць. Ставимо на полицю «Маленького принца» як свою улюблену книгу, а через деякий час констатуємо, що поряд з’явилися книжки Маркеса, Павича… Не помічаємо, як у своєму другові відшукуємо риси Євгенія Онєгіна, а у кращій подрузі – Тетяни Ларіної.
І все це – література. Це вона полонила мої серце й душу та назавжди залишила слід у моєму житті.
Як добре, що сьогодні я можу висловити свою любов та захоплення предметом «Світова література». Саме дякуючи йому, ми маємо можливість доторкнутися до чарівного світу літератури.
Адже уроки літератури – це своєрідна машина часу та літак із вічним двигуном, що переносять нас із уроку в урок на різні континенти та епохи. Ще вчора ми гойдалися на ліанах, наздоганяючи Мауглі та літаючи зі Скруджем із теперішнього у майбутнє, сьогодні ми вже в Китаї разом з Ду Фу пливемо річкою у пошуках щастя, а назавтра із Башмачкіним подорожуємо вулицями Санкт-Петербургу, піднімаємося сходами під руку з Гобсеком. Ми потрапляємо до різних країн не лише подумки, а й серцем: плачемо над долею Попелюшки, переймаємося пошуками Кая, віримо в місію Дон Кіхота, закохуємося в Печоріна та їдемо з Сонею за Раскольніковим. Ми радіємо зі щасливого закінчення авторської оповідки та дорікаємо письменникові за нещасливий кінець. Ми уподобаємо героїв та мріємо бути схожими на них. І навпаки, засуджуючи вчинки декого, даємо собі слово не повторювати їхніх помилок. Купуємо нотатник для запису висловлювань улюблених героїв та списуємо його вщент уже через місяць. Ставимо на полицю «Маленького принца» як свою улюблену книгу, а через деякий час констатуємо, що поряд з’явилися книжки Маркеса, Павича… Не помічаємо, як у своєму другові відшукуємо риси Євгенія Онєгіна, а у кращій подрузі – Тетяни Ларіної.
І все це – література. Це вона полонила мої серце й душу та назавжди залишила слід у моєму житті.