За що цар не любив Шевченка

оэма «Сон» и попытка как-то нагадить императорской фамилии и лично собственной Александре Федоровне.

Цариця-небога,

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне

Хита головою.

Так оце-то та богиня!

Лишенько з тобою.

А я, дурний, не бачивши

Тебе, цяце, й разу,

Та й повірив тупорилим

Твоїм віршемазам.

Ото дурний! а ще й битий,

На квиток повірив

Москалеві; от і читай,

І йми ти їм віри!

...

А диво-цариця,

Мов та чапля меж птахами,

Скаче, бадьориться.

Объяснение: