Аналіз поезії "спомин" і.франко
у садочку в холодочку
гарна мати молода
возить донечку в візочку,
возить звільна і гойда.
мірно, наче пташка в клітці
з щеблика на щеблик скаче,
возить доню в холодочку,
хоч дитина спить, не плаче.
до візка не
материнські очі чулі,
лиш уста тихенько шепчуть:
люлі-люлі, люлі-люлі.
пріє в спеці львів, неначе
сіра бестія незвісна;
шум його гуде, неначе
колискова дивна пісня.
по садку проходять люди,
чути дітський плач і крики…
ось панок побачив матір,
жаль обняв його великий.
глипнула й вона на нього
і здригнула, мов від кулі,
над візком, схилившись, шепче:
люлі-люлі, люлі-люлі.
у садочку в холодочку
сів на лавочці панок,
здалека глядить на матір
крізь гущавини вінок.
се ж вона, його кохана,
рай його, життя, краса!
нині чахне за нелюбом,
наче лампа та вгаса!
ти ще тріпаєшся, серце?
болі, ще ви не заснули?
адже ж все пропало марно!
люлі-люлі, люлі-люлі.
ответ:
яна пригожая, ее можно читать как колыбельную