Протягом дев’ятого класу на уроці зарубіжної літератури ми вивчали складні, але досить цікаві твори. Творіння Гете, Шиллера, Вольтера запам’ятаються мені на все життя. Найбільше мене вразила поема Джорджа Гордона Байрона «Мазепа». Цей твір відкрив Європі невідому на той час Україну. Хоч автор і намагався точно передати опис нашої Батьківщини, проте нам українцям помітні деякі неточності. Звісно, людина, яка ніколи не була в Україні не змогла б точно описати її. З точки зору історичних фактів історія, яку виклав Байрон у своїй поемі – це лише легенда, плітка, яку придумали аби зганьбити відомого гетьмана. Насправді Іван Мазепа – одна з найвідоміших постатей в українській історії. Він не був польським шляхтичем, як описував Байрон, а лише українцем, який перебував на службі у Яна Казимира. Саме тому поет присвятив основну частину поеми недостовірним фактам з юності українського гетьмана. Байрон змалював його не як зрадника українського козацтва, а як сміливого, витривалого, могутнього і доволі романтичного чоловіка. Письменники, які знали історію Мазепи краще критикували Байрона. Олександр Пушкін писав: «Байрон знав Мазепу тільки за Вольтерівською історією Карла ХІІ. Він був вражений тільки картиною людини, яка прив’язана до дикого коня, який мчить по полях та степах…». Значне місце у поемі займає образ долі. Саме вона зводить і розлучає молодого Мазепу з Терезою, приносить в Україну і робить гетьманом, відвертається від шведів під Полтавою. Мазепа, який був прив’язаний до коня не в силі був опиратися долі, але до кінця жахливої подорожі зберігає самовладання, мужність, терпіння. Показуючи майбутнього гетьмана на початку та в кінці твору, автор наголошує, що в кожній людині є дещо таке, що робить її людиною та незмінною особистістю. За це мені до вподоби неординарна особистість Мазепи.
Найбільше мене вразила поема Джорджа Гордона Байрона «Мазепа». Цей твір відкрив Європі невідому на той час Україну. Хоч автор і намагався точно передати опис нашої Батьківщини, проте нам українцям помітні деякі неточності. Звісно, людина, яка ніколи не була в Україні не змогла б точно описати її. З точки зору історичних фактів історія, яку виклав Байрон у своїй поемі – це лише легенда, плітка, яку придумали аби зганьбити відомого гетьмана. Насправді Іван Мазепа – одна з найвідоміших постатей в українській історії. Він не був польським шляхтичем, як описував Байрон, а лише українцем, який перебував на службі у Яна Казимира. Саме тому поет присвятив основну частину поеми недостовірним фактам з юності українського гетьмана. Байрон змалював його не як зрадника українського козацтва, а як сміливого, витривалого, могутнього і доволі романтичного чоловіка. Письменники, які знали історію Мазепи краще критикували Байрона. Олександр Пушкін писав: «Байрон знав Мазепу тільки за Вольтерівською історією Карла ХІІ. Він був вражений тільки картиною людини, яка прив’язана до дикого коня, який мчить по полях та степах…».
Значне місце у поемі займає образ долі. Саме вона зводить і розлучає молодого Мазепу з Терезою, приносить в Україну і робить гетьманом, відвертається від шведів під Полтавою. Мазепа, який був прив’язаний до коня не в силі був опиратися долі, але до кінця жахливої подорожі зберігає самовладання, мужність, терпіння.
Показуючи майбутнього гетьмана на початку та в кінці твору, автор наголошує, що в кожній людині є дещо таке, що робить її людиною та незмінною особистістю. За це мені до вподоби неординарна особистість Мазепи.