Помісне дворянство поет представляє нам перш за все в описі сімейства Ларіних. Це проста поміщицька сім'я, привітна, гостинна, вірна старовинним звичкам.
У щоденному житті вони зберігали старовинні звичаї. На масляній у них були млинці, два рази на рік вони говіли, любили круглі гойдалки, ворожили, водили хороводи, на Трійцю "на пучок зорі вони кидали слізки три".
У життєвій історії Тетяниної матері нам відкривається нехитра доля повітової панянки. В юності вона любила романи (хоч і не читала їх), мала «світські» манери, «зітхала» по гвардійському сержантові, однак заміжжя змінило її звички та характер. Чоловік відвіз її в село, де вона зайнялася домом і господарством, назавжди закинувши «корсет, альбом, княжну Поліну" та зошит з віршиками. Поступово Ларіна звикла до нового життя і навіть стала задоволена долею: вона їздила по роботах, солила на зиму гриби, вела витрати, голила лоби, ходила в лазню по суботах, служниць била осердячись.
Але віддаючи належне простим душевним відносинам в сім'ї Ларіних і принадам сільського побуту, поет знаходить і недоліки в «милій серцю старовині». Так, Пушкін підкреслює низький інтелектуальний рівень поміщиків, їх невисокі духовні запити. Інтереси їх не йдуть далі домашніх турбот, господарських справ, предметом розмови є «сінокос», «псарня», розповіді про «свою рідню».
Помісне дворянство поет представляє нам перш за все в описі сімейства Ларіних. Це проста поміщицька сім'я, привітна, гостинна, вірна старовинним звичкам.
У щоденному житті вони зберігали старовинні звичаї. На масляній у них були млинці, два рази на рік вони говіли, любили круглі гойдалки, ворожили, водили хороводи, на Трійцю "на пучок зорі вони кидали слізки три".
У життєвій історії Тетяниної матері нам відкривається нехитра доля повітової панянки. В юності вона любила романи (хоч і не читала їх), мала «світські» манери, «зітхала» по гвардійському сержантові, однак заміжжя змінило її звички та характер. Чоловік відвіз її в село, де вона зайнялася домом і господарством, назавжди закинувши «корсет, альбом, княжну Поліну" та зошит з віршиками. Поступово Ларіна звикла до нового життя і навіть стала задоволена долею: вона їздила по роботах, солила на зиму гриби, вела витрати, голила лоби, ходила в лазню по суботах, служниць била осердячись.
Але віддаючи належне простим душевним відносинам в сім'ї Ларіних і принадам сільського побуту, поет знаходить і недоліки в «милій серцю старовині». Так, Пушкін підкреслює низький інтелектуальний рівень поміщиків, їх невисокі духовні запити. Інтереси їх не йдуть далі домашніх турбот, господарських справ, предметом розмови є «сінокос», «псарня», розповіді про «свою рідню».