• розпущено українські політичні партії, а їхніх лідерів депортовано;
• відбувався жорсткий процес насильницької радянізації;
• ліквідовувалося багато кооперативів, а інші реорганізовували на радянський зразок;
• розпочалася насильницька колективізація, яка супроводжувалася масовими репресіями, депортацією тисяч селян до Сибіру. На 1 червня 1941 р. уже було 2,6 тис. колгоспів і в них об’єднано 140 тис. селянських господарств, створено 38 МТС;
• репресії здійснювали проти місцевої інтелігенції;
• протягом короткого часу в західному регіоні відкрили 25 в’язниць та дві внутрішні тюремні камери, що в десятки разів перевищувало ту кількість, що існувала в краї за часів польської окупації;
• з осені 1939 р. за політичними мотивами, зазвичай без суду і слідства, було репресовано 10% населення Західної України;
• розпочалася депортація (виселення) значної кількості жителів за межі України.
Позитивні наслідки радянизації:
1. Сотні тисяч безземельних і малоземельних селян отримали понад 1 млн гектарів землі, значну кількість худоби та реманенту, що були конфісковані у поміщиків, монастирів та великих державних чиновників.
2. Ліквідовано безробіття, введено восьмигодинний робочий день, підвищилася заробітна плата робітників.
3. Реконструйовували наявні й будували нові підприємства, розвивалася виробнича кооперація.
4. Відкрито 184 лікарні, 492 амбулаторії та поліклініки, помітно поліпшилося медичне обслуговування.
5. Працювало 6900 шкіл, серед них 6 тис. з українською мовою навчання.
6. Введено безкоштовне навчання і медичне обслуговування.
7. Здійснювалася українізація вищої школи. Українська мова стала офіційною у Львівському університеті, в 1940 р. університету присвоєно ім’я І. Франка.
8. Пресу переведено на українську мову.
9. Широкого розмаху набула ліквідація неписьменності й малописьменності для дорослих (таких було понад чверть населення).
10.Діяло 15 вишів, зокрема й 2 університети, 13 театрів.
11.Надано житло в містах біднякам, які мешкали у підвалах.
• розпущено українські політичні партії, а їхніх лідерів депортовано;
• відбувався жорсткий процес насильницької радянізації;
• ліквідовувалося багато кооперативів, а інші реорганізовували на радянський зразок;
• розпочалася насильницька колективізація, яка супроводжувалася масовими репресіями, депортацією тисяч селян до Сибіру. На 1 червня 1941 р. уже було 2,6 тис. колгоспів і в них об’єднано 140 тис. селянських господарств, створено 38 МТС;
• репресії здійснювали проти місцевої інтелігенції;
• протягом короткого часу в західному регіоні відкрили 25 в’язниць та дві внутрішні тюремні камери, що в десятки разів перевищувало ту кількість, що існувала в краї за часів польської окупації;
• з осені 1939 р. за політичними мотивами, зазвичай без суду і слідства, було репресовано 10% населення Західної України;
• розпочалася депортація (виселення) значної кількості жителів за межі України.
Позитивні наслідки радянизації:
1. Сотні тисяч безземельних і малоземельних селян отримали понад 1 млн гектарів землі, значну кількість худоби та реманенту, що були конфісковані у поміщиків, монастирів та великих державних чиновників.
2. Ліквідовано безробіття, введено восьмигодинний робочий день, підвищилася заробітна плата робітників.
3. Реконструйовували наявні й будували нові підприємства, розвивалася виробнича кооперація.
4. Відкрито 184 лікарні, 492 амбулаторії та поліклініки, помітно поліпшилося медичне обслуговування.
5. Працювало 6900 шкіл, серед них 6 тис. з українською мовою навчання.
6. Введено безкоштовне навчання і медичне обслуговування.
7. Здійснювалася українізація вищої школи. Українська мова стала офіційною у Львівському університеті, в 1940 р. університету присвоєно ім’я І. Франка.
8. Пресу переведено на українську мову.
9. Широкого розмаху набула ліквідація неписьменності й малописьменності для дорослих (таких було понад чверть населення).
10.Діяло 15 вишів, зокрема й 2 університети, 13 театрів.
11.Надано житло в містах біднякам, які мешкали у підвалах.