ТРИПІЛЬСЬКИЙ МІФ — система поглядів на роль та місце трипільської культури в історії, складова псевдонаук. етногенетичних теорій походження укр. народу. Як і всі пострад. міфи історичні, має складне походження. З одного боку, нац. істор. міфи були альтернативною нар. версією історії, створеною у відповідь на втручання тоталітарної д-ви у сферу істор. пам’яті; при цьому сама д-ва багато в чому формувала офіц. версію історії на основі штучно створених міфів. З другого боку, нац. істор. міфи створювали хоч і менш професійно, але за тим самим зразком, що й рад. версію вітчизн. історії. Тож і альтернативний офіц. версії погляд на істор. минуле України конструювали саме за цим зразком. Підґрунтям стали невизнані наукою праці сходознавця А.Кифішина, який прочитав петрогліфи Кам’яної могили та орнамент кераміки к-ри Криш (7—6 тис. до н. е.) як протошумерську писемність. Спираючись на дані А.Кифішина, археолог Ю.Шилов локалізував на території України побіжно згадуване в давньомесопотамських і давньоінд. джерелах місто-державу Аратта, яка насправді за тими самими джерелами розташовувалася на території сучасного Ірану або Афганістану. Незважаючи на той факт, що його висновки заперечує навіть "першовідкривач" укр. Аратти А.Кифішин, Ю.Шилов створив цілісний міф про Аратту як про давню цивілізацію араттів-трипільців, що стала культурно-цивілізаційним джерелом для давніх шумерської та індоєвропейської цивілізацій. Побудована на засадах первісного комунізму, керована мудрими жерцями-брахманами, Аратта-Трипілля стала вінцем більш ніж 20-тисячолітньої еволюції автохтонного населення Європи. Це нібито була країна величезних багатоповерхових міст, могутніх фортець та мегалітичних астрономічних обсерваторій; тут винайшли землеробство, містобудування та писемність. Власне всю історію Старого світу Ю.Шилов розглядає як поширення з єдиного трипільського центру засад культури та цивілізації.
Объяснение:
МІФ
ТРИПІЛЬСЬКИЙ МІФ — система поглядів на роль та місце трипільської культури в історії, складова псевдонаук. етногенетичних теорій походження укр. народу. Як і всі пострад. міфи історичні, має складне походження. З одного боку, нац. істор. міфи були альтернативною нар. версією історії, створеною у відповідь на втручання тоталітарної д-ви у сферу істор. пам’яті; при цьому сама д-ва багато в чому формувала офіц. версію історії на основі штучно створених міфів. З другого боку, нац. істор. міфи створювали хоч і менш професійно, але за тим самим зразком, що й рад. версію вітчизн. історії. Тож і альтернативний офіц. версії погляд на істор. минуле України конструювали саме за цим зразком. Підґрунтям стали невизнані наукою праці сходознавця А.Кифішина, який прочитав петрогліфи Кам’яної могили та орнамент кераміки к-ри Криш (7—6 тис. до н. е.) як протошумерську писемність. Спираючись на дані А.Кифішина, археолог Ю.Шилов локалізував на території України побіжно згадуване в давньомесопотамських і давньоінд. джерелах місто-державу Аратта, яка насправді за тими самими джерелами розташовувалася на території сучасного Ірану або Афганістану. Незважаючи на той факт, що його висновки заперечує навіть "першовідкривач" укр. Аратти А.Кифішин, Ю.Шилов створив цілісний міф про Аратту як про давню цивілізацію араттів-трипільців, що стала культурно-цивілізаційним джерелом для давніх шумерської та індоєвропейської цивілізацій. Побудована на засадах первісного комунізму, керована мудрими жерцями-брахманами, Аратта-Трипілля стала вінцем більш ніж 20-тисячолітньої еволюції автохтонного населення Європи. Це нібито була країна величезних багатоповерхових міст, могутніх фортець та мегалітичних астрономічних обсерваторій; тут винайшли землеробство, містобудування та писемність. Власне всю історію Старого світу Ю.Шилов розглядає як поширення з єдиного трипільського центру засад культури та цивілізації.