Завдяки річковим наносам за багато віків і тисячоліть південний берег перської затоки обмілів, сама затока відступила на південь. розлиття євфрату і тигру не таке, як розлиття нілу – коротке, бурхливе і часто несподіване. коли навесні в горах вірменії розпочинається танення снігів, обидві річки переповнюються, виходять з берегів і заливають околиці. особливо небезпечна повінь під час припливу, коли вода в перській затоці піднімається. тоді води річок заливають усю країну. саме в дворіччі виник міф про всесвітній потоп, який нібито знищив майже все на землі. тому люди, які жили тут, перебували у постійному страху перед повінню. коли вода поступово спадала, то залишала товстий шар масного мулу. цей наносний ґрунт дуже родючий.
