З 1199 року межа між Галицьким і Волинським князівствами проходила між галицькими містами Любачів, Голі Гори, Плесенськ, і волинськими Белз, Буськ, Кременець, Збраж і Тихомль. Територія обох князівств поділялася на окремі землі або князівства. Волинь була єдиним Володимирським князівством зі столицею у Володимирі. Згодом князівство було розділено на більш дрібні удільні князівства, серед них були Луцьке князівство з центром у Луцьку, Дорогобужский князівство з центром в Дорогобужі, Пересопницьке князівство з центром в Пересопниці, Белзьке князівство з центром у Белзі, Червенські князівство з центром в Червене, Холмське князівство з центром в Холмі та Берестейське князівство з центром в місті Бресті. Галичина складалася з чотирьох основних князівств, які то ліквідовувалися при сильної князівської влади, то знову виникали через її ослаблення. Цими князівствами були Галицьке князівство з центром у Галичі, Львівське князівство з центром у Львові, Звенигородське князівство з центром у Звенигороді, Перемишльське князівство з центром в Перемишлі та Теребовлянського князівство з центром в Теребовлі. Пізніше князівства були об'єднані під владою Галицького. Складовою частиною цих земель були також території над середнім Дністром, які тоді іменувалися Пониззя, а зараз - Поділля. Розділ на більш дрібні князівства зберігався аж до XIII століття, пізніше зустрічаються згадки тільки про Галицькому та Волинському князівствах як про складові Галицько-Волинського князівства.
