переворот, змінення, кардинальная зміна) — швидка радикальна зміна всієї самостійної органічної або неорганічної системи
Причини:
У своєму державному устрої у 18-му столітті Франція була абсолютною монархією, що спиралась на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духівництва і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.
Наприкінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись у розвитку тільки Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семилітньої війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення.
Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.
Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.
Передуумови У 1788-1789 рр. у Франції наростав суспільно-політична криза. І криза в промисловості і торгівлі, та неврожай 1788 р., і банкрутство державної казни, розореної марнотратними тратами двору Людовика XVI (1754-1793), не були головними причинами революційної кризи. Головна причина, що викликала широке, що охопило всю країну невдоволення існуючим станом речей, полягала у тому, що панував феодально-абсолютистський лад не відповідав завданням економічного, соціального і політичного розвитку країни.
Причини:
У своєму державному устрої у 18-му столітті Франція була абсолютною монархією, що спиралась на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духівництва і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.
Наприкінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись у розвитку тільки Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семилітньої війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення.
Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.
Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.
Передуумови
У 1788-1789 рр. у Франції наростав суспільно-політична криза. І криза в промисловості і торгівлі, та неврожай 1788 р., і банкрутство державної казни, розореної марнотратними тратами двору Людовика XVI (1754-1793), не були головними причинами революційної кризи. Головна причина, що викликала широке, що охопило всю країну невдоволення існуючим станом речей, полягала у тому, що панував феодально-абсолютистський лад не відповідав завданням економічного, соціального і політичного розвитку країни.