Нове піднесення Ассирії пов'язане з ім'ям Ашшур-назір-апала II (883-859 до н. е.), який успішно воював з Сирією та Фінікією. Завоювання Ассирії супроводжувалось розоренням сусідів і масовим винищенням населення. Тіглатпаласар III (745-727 до н. е.) зміцнив військо, перевівши його на державне утримання, а розорених вільних землеробів наділив землею і зобов'язав виконувати військову повинність. Населення завойованих країн він почав залучати до війська і масами переселяв до інших районів своєї держави.
Основою господарства в Ассирії стала експлуатація посаджених на землю рабів, більшість з яких залишалась у власності держави. Тіглатпаласар вів запеклі війни зУрарту. Витіснивши урартів з Сирії, військо Ассирії зробило глибокий рейд у район Вірменського нагір'я, спустошило країну і мало не захопило столицю Урарту —Тушпу.
Ассирія підкорила Ізраїльське царство і Дамаск, встановила унію з Вавилонією. Саргон II (722-705 до н. е.) продовжував завойовницьку політику. За Асаргаддона (680-668 до н. е.) Ассирія на короткий час завоювала Єгипет. Зенітом могутності Ассирії було царювання Ашшурбаніпала (669-633 до н. е.), та вже в 650-620-х роках почалося її ослаблення. Повстання поневолених народів розхитували багатоплемінну рабовласницьку державу. Вавилонія, яка 626 до н. е. відокремилась від Ассирії, об'єднавши сили з Мідією, завдала Ассирії нищівних ударів.
Під кінець VII ст. до н. е. завойована Мідією та Вавилонією і приєднана до Нововавилонської держави. Щоб взяти столицю — Ніневію, халдеї перегородили ріку Тигр і спустили во́ди на місто. ЦарСіншарішкун, щоб не бути взятим у полон, підпалив свій палац й кинувся у вогонь (612 до н. е.).
У 605 до н. е. Ассирія перестала існувати, основні міста було зруйновано.
Нове піднесення Ассирії пов'язане з ім'ям Ашшур-назір-апала II (883-859 до н. е.), який успішно воював з Сирією та Фінікією. Завоювання Ассирії супроводжувалось розоренням сусідів і масовим винищенням населення. Тіглатпаласар III (745-727 до н. е.) зміцнив військо, перевівши його на державне утримання, а розорених вільних землеробів наділив землею і зобов'язав виконувати військову повинність. Населення завойованих країн він почав залучати до війська і масами переселяв до інших районів своєї держави.
Основою господарства в Ассирії стала експлуатація посаджених на землю рабів, більшість з яких залишалась у власності держави. Тіглатпаласар вів запеклі війни зУрарту. Витіснивши урартів з Сирії, військо Ассирії зробило глибокий рейд у район Вірменського нагір'я, спустошило країну і мало не захопило столицю Урарту —Тушпу.
Ассирія підкорила Ізраїльське царство і Дамаск, встановила унію з Вавилонією. Саргон II (722-705 до н. е.) продовжував завойовницьку політику. За Асаргаддона (680-668 до н. е.) Ассирія на короткий час завоювала Єгипет. Зенітом могутності Ассирії було царювання Ашшурбаніпала (669-633 до н. е.), та вже в 650-620-х роках почалося її ослаблення. Повстання поневолених народів розхитували багатоплемінну рабовласницьку державу. Вавилонія, яка 626 до н. е. відокремилась від Ассирії, об'єднавши сили з Мідією, завдала Ассирії нищівних ударів.
Під кінець VII ст. до н. е. завойована Мідією та Вавилонією і приєднана до Нововавилонської держави. Щоб взяти столицю — Ніневію, халдеї перегородили ріку Тигр і спустили во́ди на місто. ЦарСіншарішкун, щоб не бути взятим у полон, підпалив свій палац й кинувся у вогонь (612 до н. е.).
У 605 до н. е. Ассирія перестала існувати, основні міста було зруйновано.