Масова культура – це культура, яка, серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди контрастуючи з «високою культурою». Вона має дещо негативний вплив на світову «високу культуру»
Перші десятиліття XX ст. позначені дедалі посилюваним крахом моральних норм і принципів, нігілістичним ставленням до всього, що так чи інакше було пов'язане з універсальними людськими цінностями.
Звільнившись від усіх обмежень, які стримували свободу економічної діяльності, людина примудрилася не помітити того, що з подоланням перепон на своєму шляху вона зруйнувала й ті суспільні підвалини, поза якими культура виявляється позбавленою здатності до саморозвитку.
Вирвавшись за рамки будь-яких стримуючих норм і рішуче порвавши з усталеними духовно-моральними традиціями, людина не задовольняється досягнутою відмовою від примирення зі своєю долею. В результаті її духовно-моральний протест знаходить продовження в протесті політичному. Прагнення до негайної реалізації своїх жадань, пов'язаних із докорінною зміною умов земного існування, кидає цю людину в жахи двох світових воєн, на нари концтаборів, у жорсткі структури політичних режимів, котрі заперечують усякий моральний світопорядок.
Як форма само детермінації індивіда, вирішення й пере-вирішення ним своєї долі культура чимдалі більше набуває зловісного обличчя безмежних у своїй могутності тираній. Витіснена зі звичних, історично зумовлених ніш існування, людина переконується в цілковитій незахищеності свого внутрішнього світу, краху гуманітарних ідилій. Духовно-моральний і політичний протести, вилившись у протест історичний, призводять до ліквідації свободи й насадження кривавих диктатур.
Прагнення правлячих режимів до нівелювання своїх громадян, перетворення їх на «масу», «натовп» знаходить своє відображення в розвитку системи масової пропаганди, особливо в її тоталітарному варіанті, адресованому всій нації. Висувається завдання тотальної морально-психологічної обробки населення. Особливі надії в цьому плані покладаються на комунікативні можливості «масової культури», котра, як відомо, на офіційному рівні піддається нищівній критиці.
Масова культура – це культура, яка, серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди контрастуючи з «високою культурою». Вона має дещо негативний вплив на світову «високу культуру»
Перші десятиліття XX ст. позначені дедалі посилюваним крахом моральних норм і принципів, нігілістичним ставленням до всього, що так чи інакше було пов'язане з універсальними людськими цінностями.
Звільнившись від усіх обмежень, які стримували свободу економічної діяльності, людина примудрилася не помітити того, що з подоланням перепон на своєму шляху вона зруйнувала й ті суспільні підвалини, поза якими культура виявляється позбавленою здатності до саморозвитку.
Вирвавшись за рамки будь-яких стримуючих норм і рішуче порвавши з усталеними духовно-моральними традиціями, людина не задовольняється досягнутою відмовою від примирення зі своєю долею. В результаті її духовно-моральний протест знаходить продовження в протесті політичному. Прагнення до негайної реалізації своїх жадань, пов'язаних із докорінною зміною умов земного існування, кидає цю людину в жахи двох світових воєн, на нари концтаборів, у жорсткі структури політичних режимів, котрі заперечують усякий моральний світопорядок.
Як форма само детермінації індивіда, вирішення й пере-вирішення ним своєї долі культура чимдалі більше набуває зловісного обличчя безмежних у своїй могутності тираній. Витіснена зі звичних, історично зумовлених ніш існування, людина переконується в цілковитій незахищеності свого внутрішнього світу, краху гуманітарних ідилій. Духовно-моральний і політичний протести, вилившись у протест історичний, призводять до ліквідації свободи й насадження кривавих диктатур.
Прагнення правлячих режимів до нівелювання своїх громадян, перетворення їх на «масу», «натовп» знаходить своє відображення в розвитку системи масової пропаганди, особливо в її тоталітарному варіанті, адресованому всій нації. Висувається завдання тотальної морально-психологічної обробки населення. Особливі надії в цьому плані покладаються на комунікативні можливості «масової культури», котра, як відомо, на офіційному рівні піддається нищівній критиці.