Літопис Самуїла Величко — монументальний твір історико-мемуарної прози XVII—XVIII століть, який поряд із Літописом самовидця, Літописом Григорія Граб'янки та «Історією Русів» створює комплекс козацької історіографії.
Сам літопис не дійшов до нас у належному вигляді — сильно пошкоджено перший том, значно менше — другий. Цілком ймовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, що і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. З цієї причини поширена думка, що втрачені й заключні сторінки літопису.
Самуїл Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими локальними матеріалами та власними спогадами. Навпаки, він використав різні іноземні джерела. Найбільш вірогідним джерелом Величко вважається «діаріуш» (Щоденник) козацького літописця Самуїла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички» (хроніки).
Объяснение:
Літопис Самуїла Величко — монументальний твір історико-мемуарної прози XVII—XVIII століть, який поряд із Літописом самовидця, Літописом Григорія Граб'янки та «Історією Русів» створює комплекс козацької історіографії.
Сам літопис не дійшов до нас у належному вигляді — сильно пошкоджено перший том, значно менше — другий. Цілком ймовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, що і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. З цієї причини поширена думка, що втрачені й заключні сторінки літопису.
Самуїл Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими локальними матеріалами та власними спогадами. Навпаки, він використав різні іноземні джерела. Найбільш вірогідним джерелом Величко вважається «діаріуш» (Щоденник) козацького літописця Самуїла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички» (хроніки).