Петро Дорошенко – найтрагічніша постать гетьмана в історії України. Все своє життя він боровся проти поляків, за незалежну Україну в етнографічних її межах.
В 15 років юний Петро прилучився до військової служби. Здобув широку освіту та добре володів латинською та польськими мовами.
Петро Дорошенко – це гетьман України по обидва боки Дніпра з 8 червня 1668 року, після вбивства Брюховецького .
Серед основних його досягнень та реформ вважають – встановлення на українському кордоні нової митної лінії, початок карбування власної монети, впровадження політики колонізації незалежних земель, створює наймане постійне військо.
Після невдалих спроб реформування і несприятливої зовнішньої політики, Петро Дорошенко зрікається гетьманської булави та поселяється у місті Сосниця, що на Чернігівщині. Через деякий час на виклик царського уряду переїздить до Москви. В 1679 – 1682 роках він був призначений на посаду вятского воєводства й оселився у Вятці.
Свої останні роки провів під Москвою. Будучи літньою людиною він вирішує одружитись на представниці російського дворянства – Агафії Єропкіной. Мав двох синів – Олександра, Петра та дочку Катерину.
Його правнучка – Наталя Гончарова, була дружиною відомого російського класика О. Пушкіна.
Петро Дорошенко – найтрагічніша постать гетьмана в історії України. Все своє життя він боровся проти поляків, за незалежну Україну в етнографічних її межах.
В 15 років юний Петро прилучився до військової служби. Здобув широку освіту та добре володів латинською та польськими мовами.
Петро Дорошенко – це гетьман України по обидва боки Дніпра з 8 червня 1668 року, після вбивства Брюховецького .
Серед основних його досягнень та реформ вважають – встановлення на українському кордоні нової митної лінії, початок карбування власної монети, впровадження політики колонізації незалежних земель, створює наймане постійне військо.
Після невдалих спроб реформування і несприятливої зовнішньої політики, Петро Дорошенко зрікається гетьманської булави та поселяється у місті Сосниця, що на Чернігівщині. Через деякий час на виклик царського уряду переїздить до Москви. В 1679 – 1682 роках він був призначений на посаду вятского воєводства й оселився у Вятці.
Свої останні роки провів під Москвою. Будучи літньою людиною він вирішує одружитись на представниці російського дворянства – Агафії Єропкіной. Мав двох синів – Олександра, Петра та дочку Катерину.
Його правнучка – Наталя Гончарова, була дружиною відомого російського класика О. Пушкіна.